Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
«Нам загрожує Сталінградська битва, битва за Херсон в Україні. Це призведе до додаткової напруженості та проблем. І тому важливо зберегти мир. І тому я не хотів брати участь у будь-яких поспішних кроках. Через це наступна зима буде ще важчою», – так сказав у інтерв’ю місцевому телеканалу Pink президент Сербії Александар Вучич.
російське державне інформагентство тасс, надихнувшись згадкою однієї з ключових битв Другої світової війни президентом європейської країни, додало до цитати свої ідеологічні штампи та повністю змінило її сенс. У викладі пропагандистів цитата Вучича зазвучала так: «нам предстоит Сталинградская битва, решающая битва в войне на Украине, битва за Херсон, в которой и одна, и другая стороны используют тысячи танков, летательных аппаратов, артиллерии. Запад думает, что таким образом сможет разрушить россию, россия считает, что так сможет защитить то, что взяла в начале войны, и привести войну к концу».
Зацініть потуги пропагандистів у побудові асоціативних конструкцій: Сталінград – Херсон, Волга – Дніпро, лівий/правий береги, вуличні бої, ркка – «мыкакдедывоевали», держави Осі – НАТО. І звісно ж «тисячі танків, літаків, артилерії» та листопад – місяць перехоплення ініціативи. Ну просто вершина «побєдобєсія», точка G «русского міра»! І все це вустами сербського президента, до якого ще дослухаються. А він же за росію! Він думає, як путін!
Але намагання росії «намалювати» аналогії між Сталінградом 1942-го і Херсоном 2022 року виглядають аж надто недолугими. Хоча б з огляду на те, хто в цій ситуації «вермахт». І «героическое отрицательное наступление» з правого берега Дніпра це всього лише чергова спроба «сохранить лицо» колись «другої армії світу».
Але повернемося до Сербії. Чому, думаєте, вони так люблять росію та росіян? Причина глибше, ніж здається. Вона не в Косові та не в балканських війнах із натовцями, не в православній церкві чи геополітичних стратегіях. Вона в етимології.
Річ у тім, що перша та найуспішніша середньовічна держава сербів називалася Рашкою (серб. Рашка) або Расією (серб. Расија). А в латинських джерелах середньовічних сербів називали rasciani, rassiani – «расціани», «расіяни», а їхню державу – Rascia, Rassia – «Расція», «Расія».
Держава Рашка дістала свою назву від однойменної річки, що протікає у південно-західній Сербії. Утворилася вона на місці візантійської військово-адміністративної одиниці Рас і найбільшого розквіту досягла в ХІІ столітті.
Тож серби, ймовірно, ностальгуючи за славою свого колишнього державного утворення, вважають його сучасною реінкарнацією росію. Але ж виходить, що росія насправді, у звичний для себе спосіб, просто обікрала цей балканський народ! Бо ж, вкравши свого часу «візантійську спадщину» у вигляді двоголового герба, держава на північних болотах поцупила для себе ще й назву візантійської провінції, що була також назвою держави сербів!
читайте також:
Тож сербам та їхньому президентові Вучичу насправді варто було б цікавитися не результатом новітньої «Сталінградської битви», а захистом своєї історичної спадщини. Бо незабаром, після Перемоги України, називатися росіянином буде непристойно. Може хоч назва середньовічної Рашки завдяки Сербії не буде вульгарною.
