Щоб на власні очі побачити, як формується еліта українського війська, кореспондент АрміяInform відвідав навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій. Саме тут…
…1918 рік. Містечко Коростишів на Житомирщині. Майже 40 юнаків-семінаристів віком від 15 до 18 років прибули до стану Січових Стрільців Євгена Коновальця, аби захищати свою державу. Молоді люди були романтиками з гарячими серцями, але зовсім далекими від військової справи. Декому навіть рушницю було важко тримати. Їхня історія служіння Батьківщині почалась дуже трагічно. Під час навчання один юнак випадково влучив із рушниці в свого товариша. Ця подія погано вплинула і на самих семінаристів, і на командирів сотень, які відмовлялися брати дітей до своїх підрозділів.
Юнаки були розгублені та налякані. Тоді Роман Дашкевич, командир гарматної батареї Січових Стрільців, ризикнув узяти майбутніх вояків Української революції під своє крило.
Почались тренування. Коростишівські семінаристи виявилися здібними гармашами і вже буквально за кілька днів взяли участь у боях. Під командуванням 21-річного Олександра гарматна батарея семінаристів змусила більшовиків тікати прямо в руки німецьких військ та українських підрозділів…
Ця реальна історія про боротьбу юних українців за самостійну державу у 1917–1921 роках минулого століття може стати основою сценарію для кінострічки. Але поки що дізнатись про героїчну долю коростишівських семінаристів можна із нової книги президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «Коростишів у боротьбі за УНР».
Книга була написана цього літа і видана до Дня Незалежності. Про це автор розповів у ефірі «Житомирської хвилі».
Головний розділ видання, присвячений юним гармашам, був підготовлений Романом Ковалем та Юрієм Юзичем. Із цього розділу взято і епіграф до книги: «Юнаки-артилеристи з Коростишева — романтики з гарячими серцями. Їх треба згадувати поруч із крутянцями, адже це одне золоте покоління дітей української революції».
Інший розділ написано зі спогадів учительки з Коростишева Євгенії Барцал про повітові вчительські курси в Радомишлі влітку 1917 року. Вона залишила хвилюючий запис про радість українського народного вчительства, яке отримало можливість здобувати знання українською мовою про Україну від українських учителів з вищою освітою.
— Учителі, повертаючись після курсів у свої села, ставали рушіями вибуху українства. Учні народних шкіл читали «Гайдамаків» і «Катерину» Шевченка, а потім переказували їх своїм батькам, дідусям і бабусям. І в такий спосіб вони ставали просвітниками для своїх рідних. У спогадах є неймовірно зворушливий момент. Один дідусь, який ще знав кріпацтво, послухавши свого онука, що розказував чого дізнався у школі, перехрестився і з радістю сказав: «Як добре, що я дожив до цих часів. Тепер можна спокійно і помирати», — розповів дослідник Визвольних змагань Роман Коваль.
Важливим розділом книги є «Неповний список коростишівців — учасників Визвольної боротьби», де викладено 57 стислих біографій учасників боротьби за УНР.
Роман Коваль сподівається, що книга стане у пригоді всім, хто цікавиться як історією рідного краю, так і загалом історією України.
— Вплив таких видань на покоління сучасних захисників важко переоцінити, — каже пан Роман. — Нещодавно воїн із передової мені надіслав світлину, як він лежить в окопі і читає мою книгу про Миколу Міхновського. Сподіваюсь, що нове видання допоможе всім охочим дізнатись більше про історію Українських Визвольних змагань.
