Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Спалена ворожа техніка на узбіччях, посічені дерева уламками снарядів, поля, усіяні нерозірваними снарядами російських «Ураганів», свіжі сліди прильотів від артилерії та мінометів – це дорога до позицій наших захисників однієї з окремих мотопіхотних бригад. На початку широкомасштабного вторгнення на цих територіях перебували ворожі війська, але згодом їх вибили.
– Є важливі райони та об’єкти, які ми відбили відносно недавно, а вони зараз хочуть забрати їх назад. Нічого в них не вийде! – розповідає командир підрозділу.
Уже кілька місяців українські захисники окремої мотопіхотної бригади невтомно тримають тут оборону.
За декілька кілометрів – позиції окупантів. Тиша тут рідко буває, ворог частіше активізується вночі або під ранок.
– Окупанти намагаються утримати зайняті рубежі, постійно займаються аеророзвідкою, моніторять наші позиції. Якщо побачать якусь ціль – насипають. Що тільки сюди не прилітало: і мінометні міни, і реактивні ракети, – каже один із командирів підрозділу.
За словами бойового медика на псевдо «Айболіт», вони гатять не тільки по позиціях наших військ, а й обстрілюють тилові райони, руйнують інфраструктуру, вбивають мирне населення.
-
- «Айболіт»
– Нещодавно окупанти спеціально підпалювали поля з врожаєм. Красти і руйнувати – сутність цих «нелюдів», – говорить «Айболіт».
Зі сльозами на очах воїни показують обереги, малюнки та синьо-жовтий прапор з побажаннями, які їм передали дітки. Військовий з позивним «Дід» каже, що дивлячись на це все, розумієш, кого ти тут захищаєш.
-
- «Дід» та «Айболіт»
– Я ж добровільно пішов воювати, щоб Україна була вільною, і щоб мої діти й онуки жили спокійно і не бачили того, що бачив тут я. А прощення рашистам за те, що вони зробили на цій землі, не буде, – говорить військовий.
