Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Військкоми на росії у своєму бажанні поповнити лави гарматного м’яса вже порушили усі норми не тільки свого законодавства, а й здорового глузду. Уже неодноразово повідомлялося про призов до «другої армії паралельного світу» інвалідів, багатодітних та представників інших «небоєздатних» категорій. Проте цього разу випадок, що стався у санкт-петербурзі, дещо особливий.
Як повідомляє «Фонтанка», військкомат фрунзенського району «північної столиці» надіслав повістку загиблому моряку з крейсера «москва». Військовослужбовець не виходив на зв’язок із квітня цього року – після того, як крейсер затонув. Військком наказав строковику з’явитися для уточнення документів військового обліку щодо мобілізації. «За неявку у вказаний час та місце без поважної причини ви можете бути притягнуті до відповідальності», – йшлося в повістці, яка за дивним збігом обставин надійшла у день народження молодого чоловіка.
Мати загиблого матроса сказала, що це певно «якась помилка», і відмовилася говорити про сина. А чиновники спробували пояснити цей випадок тим, що в рамках «часткової» мобілізації їм довелося розіслати величезну кількість повісток, тому факт помилки не виключають.
Загиблий чоловік, якому була адресована повістка, служив строкову службу на колишньому флагмані чорноморського флоту.
«Усі інші будуть прибиральниками з красивими назвами, а я готуватиму їжу на 500 осіб, адже буду коком», – пафосно повідомляв загиблий матрос своїм друзям.
Але після того, як крейсер «москва» епічно «протаранив» води Чорного моря і заліг на його дні, міноборони рф лише одного разу прозвітувало про одного (!) загиблого та 27 зниклих безвісти військових, які перебували на крейсері. А нещодавно суд у анексованому Севастополі визнав загиблими ще 17 осіб із військової частини, в якій служили моряки з крейсера «москва». Решті родичів доведеться доводити в суді, що їхні сини загинули. Або ж продовжувати мовчати і… отримувати повістки від військкомів.
