Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Наші захисники на фронті турбуються не лише про свою безпеку, а й про комфорт. Річ іде про бліндаж, який спорудили мінометники. Це справжня трикімнатна квартира, площею 40 м2. Командир жартома каже, що в окупантів такого в хатах нема, як у наших хлопців у бліндажі. І це справді так… Тут є три затишні спальні, де кожен військовослужбовець має своє ліжко й кухню, що об’єднує їх під час їди.
— Копали укриття хлопці вручну близько трьох тижнів. Самостійно провели електрику, зробили вентиляцію та змайстрували пічку. Найближчим часом планують встановити старлінк, щоб була мережа, — розповідає командир на позивний «Хмара».
Мінометник із позивним «Красавчик» каже, що роботи ще багато. Вони знаходять вільну хвилинку, щоб облаштувати все так, як удома. Не забувають про тепло в бліндажі та маскування.
— Загалом до зими готові, тому що добре утеплилися та ще й замаскувалися від ворожого ока. Живемо прекрасно й безпечно, настільки це можна. Створили собі умови й тепер маємо трикімнатну квартиру, — говорить «Красавчик».
Після цих слів військові пропонують нам каву зі смаколиками.
Поки кипить чайник, я роздивляюсь, як облаштована кухня. Все по стандарту: стіл, лавки, плита, буржуйка, полички з продуктами та посудом. Я вже не дивуюся кмітливості наших бійців. Адже для порожніх ящиків з-під боєприпасів вони знайшли чудове застосування. Тепер ці скриньки прикрашають стіни підземної квартири та функціонують як полички. Досить зручно й заощадливо.
Штатного кухаря тут немає, але хлопці самостійно справляються й самі. Готують по черзі, проте найчастіше — військовослужбовець на позивний «Тихон». Бійці розповіли, що його страви найсмачніші.
Я запитую в нього про стосунки в колективі.
— У нас дружна команда, ми з одного міста. Колись нас об’єднувало лише місто, потім нам дали один ствол на всіх, пізніше в нас з’явилися спільні інтереси. А зараз усі разом живемо й ідемо до однієї мети, — говорить «Тихон».
На днях хлопці знищили ворожий склад боєприпасів, 82-мм міномет «Васильок» та живу силу противника. Саме тоді до них прибився кіт, якого вони назвали «Піжон».
— Ми не могли залишити його там, а місця в бліндажі вистачить на всіх. Тим більше буде кому охороняти нашу квартиру, коли ми вирушимо на чергування, — каже «Красавчик».
Добрі серця, наповнені любов’ю — це про наших захисників. Вони називають цей бліндаж домом. Жартують, що після перемоги тут відкриють музей. А я з нетерпінням чекаю на нову екскурсію цим бліндажем, але вже у статусі музею, а не укриття…
Фото автора
