У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
У Національному музеї літератури України відбулась творча зустріч з актором театру, кіно та дубляжу, автором та виконавцем власних пісень, бійцем 46-ї Окремої десантно-штурмової бригади Дмитром Лінартовичем.
Майже рік тому Дмитро Лінартович в інтерв’ю АрміяInform зазначив: «Тішусь від того, що причетний до багатотисячної армії мистецької підтримки наших захисників. Виступаючи перед військовими, я завжди кажу: „якби не ви, то й не ми…“. Але не менш важливо для мене своєю творчістю донести цивільним людям правду про героїзм і самопожертву наших захисників. Ми не повинні забувати, що війна не скінчилась».
Остання фраза й поставила його в лютому спочатку до строю добровольців. Два місяці Дмитро шліфував армійські навички серед собі подібних на стрільбищі, під час інженерної та спеціальної підготовки, аж поки не відчув, що в добробаті йому тіснувато. Мобілізовувався до ЗСУ через Житомирський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
— Півтора місяця я проходив підготовку у 199-му Навчальному центрі ДШВ, — розповів Дмитро. — Тренування давались важко, адже часу виділялось небагато, зранку до ночі ми копали окопи, маскувались, навчались розвідувальної справи. Але я гордий, що всі полігонні випробування витримав. Виконавши колись 16-річним юнаком свій перший стрибок з парашутом на аеродромі «Чайка», хіба я міг подумати, що доля мене пов’яже з десантом, та ще й на війні. Нині я не лише десантник, а ще й розвідник.
— У добробаті в тебе позивний був «Вогник», а нині — «Світ»…
— По-перше, в десантурі зовсім інший світ (усміхається), своя надзвичайна атмосфера, специфічні стосунки. По-друге, загарбнику потрібно перекрити світ до нашої землі, а для своїх людей — відкрити світ добра, любові, надії. Що я й намагаюсь робити своєю службою та творчістю.
— Сьогоднішня зустріч із шанувальниками твого таланту була спланована? — запитую співрозмовника.
— Все сталося спонтанно, — говорить Лінартович. — Покинув місце розташування нашого підрозділу, аби отримати такий потрібний нам автомобіль. Повідомив своїм друзям, що проїздом буду в Києві, а вони запропонували організувати коротку творчу зустріч. Звичайно, я погодився, тому що скучив за сценою, очима глядачів, їхніми відгуками на мою творчість.
А далі були музичні оповідки Дмитра Лінартовича, його спілкування з аудиторією, розповіді про життя на фронті. Серед уже знайомих слухачам творів «Курс молодого бійця», «Я повернусь», «Волонтерка», «Молиться капелан» (прем’єра відбулась торік у пресцентрі АрміяInform), Дмитро виконав дві композиції, написані під час широкомасштабного рашистського вторгнення, — «Окопище» і «Як повірити, що тебе нема».
— Обидві пісні написані з життя, мають свою історію, — зауважив автор. — На фронті окоп для солдата — це територія виживання, надії, особливо під час ворожого артилерійського обстрілу. Чим глибше вгризається солдат у землю, тим більша вірогідність залишитись неушкодженим. Окоп — це місце, де пригадується рідна оселя, батьки, діти, кохана, де мріється, де в коротких снах приходить мирне життя. Друга композиція — це реальна історія про двох побратимів, яка завершується спогадом «Я в бою-колотнечі не зрозумів, як ти мене своїм плечем прикрив»…
Зазначимо, що рік тому завершились зйомки фільму «Обмін», у якому Дмитро Лінартович зіграв роль командира добровольчого батальйону. І ось, нарешті, завершився процес монтажу, і 1 грудня в кінотеатрах України відбудеться прем’єра цього фільму.
Фото та відео Дмитра Юрченка
