Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Майже сторіччя тому, 29 жовтня 1923 року, в місті Ангора (сьогоднішня столиця Туреччини місто Анкара) Великі національні збори проголосили створення Турецької Республіки. Колишня Османська імперія поступово, через реформи перетворювалась на впливову мусульманську світську державу. На думку наукового експерта з питань близькосхідного регіону, старшого наукового співробітника відділу проблем зовнішньої політики та міжнародної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Миколи Замікули, Туреччина залишається «безальтернативним партнером» не лише України, а й всього світу в питаннях безпеки. В чому секрет успіху турецької дипломатії, розбирався спеціальний кореспондент АрміяІnform.
До свого майже сторіччя Турецька Республіка підійшла з потужними здобутками у зовнішній дипломатії. Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган, використовуючи вдале геополітичне положення своєї країни, став ключовою фігурою на шахівниці міжнародних змагань між росією та цивілізованим світом. «Зернова криза», що створена блокуванням російською вояччиною українських портів, була подолана в результаті прямих переговорів лідера турецького народу з очільниками двох держав, що воюють, – рф та України. Нагадаємо, що завдяки угоді, яка була підписана 22 липня цього року, в присутності Президента Турецької Республіки між Україною, Туреччиною та ООН, а також завдяки дзеркальній угоді між росією, ООН та Туреччиною, мільйони людей у світі отримали доступ до українського збіжжя.
Наприкінці жовтня, намагаючись посилить панівну роль своєї країни в регіоні, турецький президент запропонував Україні продовжити дію «зернових коридорів» після 22 листопада (дати завершення угоди). Одночасно з цією ініціативою пан Реджеп Тайїп Ердоган підтримав ідею російського президента про створення в Туреччині хабу для продажу газу в Європу та інші країни. Отже, пошкодження, які зазнали газопроводи «Північного потоку» внаслідок російських диверсій, були вміло використані досвідченим турецьким політиком паном Ердоганом для посилення свого особистого рейтингу та значущості Туреччини в регіоні напередодні можливих дострокових президентських виборів восени цього року. На думку наукового експерта з питань близькосхідного регіону Миколи Замікули, така міжнародна активність сучасного турецького лідера стала свідченням того, що він як у внутрішній, так і у зовнішній політиці, наполегливо намагається наслідувати авторитарний стиль правління свого легендарного попередника – лідера націоналістичного руху генерала Мустафи Кемаля Ататюрка.
Нагадаємо, що більше ніж сто років тому, в травні 1919 року, османський генерал Мустафа Кемаль-паша очолив збройний опір турецького народу військам країн Антанти, Греції та новоствореної Демократичної республіки Вірменія. Він вдало використав геополітичні зміни в регіоні, які виникли після повалення російської імперії та захоплення «більшовиками» Єревана. Вірменські війська змушені були відступити з окупованої ними частини Османської імперії та ослабити військову потугу інтервентів. Сили національного спротиву під керівництвом генерал Мустафи Кемаля здобули низку воєнних перемог. У квітні 1920 року бойовий генерал скликав Великі національні збори, які фактично перебрали на себе повноваження законодавчої, виконавчої та судової влади в країні. Таким чином Ататюрк очолив рух спротиву владі султана Мехмеда VI і вже самостійно став вести зовнішню політику Туреччини. Після підписання у березні наступного року в москві радянсько-турецького договору «Про дружбу і братерство» генерал отримав від росії потужну військово-технічну та фінансову допомогу. Талановитий військовий стратег Ататюрк вдало розпорядився російською допомогою. За два наступні роки він не лише звільняв значну окуповану частину рідної землі, а й скасував владу султана через політичний інструмент Великих національних зборів.
Останню крапку в припиненні існування Османської імперії національний лідер Мустафа Кемаль поставив, підписавши влітку 1923 року Лозаннський мирний договір з Великою Британією, Францією, Італію, Японію, Грецію, Румунією, Королівством сербів, хорватів і словенців. Внаслідок укладення цього історичного документа Туреччина встановила міжнародні кордони в сучасних межах, які пильно охороняє сьогоднішня потужна турецька армія. Майже сто років тому, 29 жовтня 1923 року, рішенням Великих національних зборів народилась Турецька Республіка. Її першим президентом було обрано національного лідера генерала Мустафу Кемаля Ататюрка, який розпочав кардинальні реформи в країні, які продовжує сьогоднішній турецький президент пан Реджеп Тайїп Ердоган.
Розвиваючи традиції міжнародної політики, яка ґрунтується на застосуванні «м’якої сили», сьогоднішній президент Туреччини активно використовує збройні сили для вирішення геополітичних завдань у регіоні, залишаючись вірним партнером для свого північного сусіда – України. Нагадаємо, що, попри тісні економічні відносини з росією, історичну національну пам’ять про її роль у відстоюванні незалежності турецької держави, керівництвом Турецької Республіки не було визнало жодного факту анексії рф українських територій. Туреччина протягом більш ніж восьми років російсько-української війни надавала потужну військово-технічну, політико-дипломатичну, гуманітарну та фінансову допомогу Україні. Одним з останніх прикладів таких дружніх українсько-турецьких відносин стало завершення в цьому місяці будівництва Туреччиною корвета типу «Ада» для ВМС Збройних Сил України, названого на честь гетьмана Івана Мазепи.
− Президент Туреччини буде й надалі намагатися забезпечити собі роль людини, яка в центрі всього цього складного павутиння регіональних конфліктів й конфронтації до них активно не залучається, але може смикати за ниточки, яка може розмовляти з різними учасниками, різними сторонами. За рахунок цього вона, дійсно, є дуже важливим гравцем, з яким потрібно рахуватися, − відповідаючи на запитання про особливості турецької дипломатії, зауважив старший науковий співробітник відділу проблем зовнішньої політики та міжнародної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замікула. − Успіхи президента Ердогана, як сильного лідера у підтримці Туреччиною азербайджанської армії під час 44-денної війни в Нагірному Карабаху, так звана тюркська солідарність, мають бути посилені успіхами як посередника в рамках російсько-української війни. Об’єктивно кажучи, зараз, в умовах масштабного конфлікту, ключовим моментом для всіх українських партнерів є збереження незалежності України, боротьба з агресором. Нагадаю, що турецькі збройні сили є другими за потужністю та чисельністю серед країн НАТО і вони там відіграють важливу роль.
Напередодні національного свята у Стамбулі розпочав роботу Центр Меджлісу кримськотатарського народу для надання інформаційної підтримки громадянам України, які евакуювались з тимчасово окупованих росією територій, зокрема з Криму. Після оголошення кремлем на українському півострові незаконної мобілізації на російсько-українську війну, завдяки дипломатичним зусиллям Туреччини, його вдалося покинути близько 10 тисячам корінних жителів. «М’яка сила» турецької дипломатії в черговий раз врятувала людські життя та продемонструвала, що Турецька Республіка, її керівництво й надалі залишається вірним захисником демократичних цінностей, прав та свобод людини, відстоювання яких заклали її засновники у минулому сторіччі, здобуваючи свою незалежність.
Фото з відкритих джерел
