Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
30 жовтня в місті Овруч на Житомирщині відкриється авторська благодійна фотовиставка Юлії Хоменко «Незламний дух Полісся».
Як розповіла кореспондентові АрміяІnform 23-річна житомирська журналістка, до відкриття експозиції її спонукала порада друга-військового.
— Взагалі, тема війни для мене, як і, я впевнена, для кожного українця чи українки, є близькою, — говорить дівчина. — На жаль, і я вже знаю, що таке втрачати — нещодавно на війні я втратила близьку мені людину, загинув мій родич… Крім того, зараз Україну захищає багато знайомих. І ще у мене є друг, який не так давно був поранений, а після лікування повернувся до строю і знову воює. Він і підказав мені ідею з виставкою. Сказав, що у мене гарні фотографії, тож чому не влаштувати виставку під робочою назвою «Незламний дух». Я додала до неї історичну назву нашого регіону й вийшло «Незламний дух Полісся».
Юля розповідає, що вже з перших днів широкомасштабної війни вона разом із колегами постійно їздила та продовжує їздити по місцях завдавання рашистами авіаційних та ракетних ударів на теренах Житомирщини. Працювали в самому обласному центрі, у Малині, Народицькій та інших громадах, та, напевно, найбільше — в Овручі та селах Овруцької громади. Це місто для дівчини майже рідне, адже вона виросла не так далеко від Овруча, і змалку часто їздила туди з мамою. А ще звідси родом — той самий друг-захисник, який є автором ідеї з виставкою.
Міська влада Овруча відразу ж зголосилася допомогти дівчині з організацією виставки. Особисто міський голова Іван Коруд надав автомобіль для поїздок на локації для фотосесій, начальник відділу культури і туризму Овруцької міської ради Юлія Корчемна допомогла образами для моделей і пошуком кількох із них. А місцем проведення виставки авторка завдячує Овруцькій центральній бібліотеці імені Андрія Малишка, у Молодіжному центрі якої вона відбуватиметься.
Поїздити, каже Юлія, довелося чимало. Знімала й у самому Овручі, біля постраждалого від ворожого удару Центру зайнятості та в напівзруйнованому Царському селі, і на тлі зруйнованого будинку в селі Раківщина, і в осінньому лісі в Шоломках. На згарищах моделі позували в традиційному українському одязі.
На заклик дівчини в соцмережах відгукнулося багато дівчат та жінок, які зголосилися стати моделями. Це — і мами з доньками, і 16-річна дівчина, яка була знята в образі України і символізує незламність духу українського народу, і бабуся, будинок якої майже зруйновано вибухом, проте вона говорить, що спочатку — перемога, а вже потім — відбудуємося. Родзинкою фотосесії стала 11-річна Софійка, яка прийшла до фотографині вже в останній день перед зйомками, коли всіх моделей було обрано. Вона вразила Юлію своїм нестримним бажанням взяти участь, і в такий спосіб допомогти військовим та наблизити перемогу над ворогом.
Так, саме допомогти, адже авторська виставка Юлії Хоменко має благодійне спрямування. Вхід на неї буде безкоштовним, але, за бажанням, відвідувачі зможуть долучитися до збору коштів на потреби десантників 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, або придбати одну з двох десятків світлин, і кошти будуть також спрямовані на допомогу цій бригаді. Чому саме 95-та? Тому, відповідає авторка виставки, що це — земляки, що вона — найближча їй по духу, до того ж у її лавах захищає Україну найбільше друзів та знайомих дівчини.
— Своєю фотовиставкою я хочу допомогти нашим ЗСУ чим можу, — пояснює свою життєву позицію молода журналістка Першого житомирського Юлія Хоменко. — Не можу піти воювати, то хоч назбираю кошти на допомогу армії.
Одним із завдань своєї виставки авторка вважає показати людям — місцевим, овручанам, а можливо, й усім українцям — що вони сильніші за бомби та ракети, які спричинили такі руйнування. Що кожен здатен зробити свій внесок у перемогу.
— До прикладу, майже в кожного є своє хобі, — каже Юлія. — Хтось, як я, фотографує, хтось виготовляє вироби хендмейд тощо. І сьогодні ці хобі можна перевести у благодійність — не сидіти й чекати, коли настане перемога, а долучитися до неї, стати її частиною.
