Їх обвинувачували у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період. Дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України — вчинення злочину за попередньою…
Часом, коли людство максимально наблизилось до початку світової ядерної війни, вважають «Чорну суботу» — 27 жовтня 1962 року. Цей день став кульмінацією Карибської кризи — напруженого протистояння між США та срср у жовтні 1962 року, спричиненого таємним розміщенням радянських ракет на Кубі. Зараз, коли розпочавши війну проти України, російський диктатор владімір путін регулярно погрожує світу ядерною зброєю, уроки того дня, що міг змінити та навіть обірвати хід історії людства, видаються особливо важливими.
27 жовтня 1962 року, коли кубинська ракетна криза досягла піка, було найнебезпечнішим днем в історії… Варто поміркувати над цим уникненням близької ядерної катастрофи, перетворюючи подію на своєрідну віртуальну «Хіросіму», яка змушує нас зробити висновок: ніколи знову. (Джеймс Блайт і Том Блантон, співорганізатори конференції The Cuban Missile Crisis, 1962: The 40th Anniversary (Куба, Гавана, 10-12 жовтня 2002 року).
Карибська криза вибухнула 16 жовтня 1962 року, коли Президенту США Джону Кеннеді показали зроблені за два дні до того фотографії радянських балістичних ракет Р-12 (SS-4 за класифікацією НАТО) на Кубі. Після початкової гострої фази до 26 жовтня вдалося встановити пряме спілкування між лідерами США та срср, які виявили готовність до взаємних поступок.
читайте також:
Однак діалог, що лише починав налагоджуватися, ледве не обірвався внаслідок кількох інцидентів 27 жовтня 1962 року, які могли призвести до початку світової ядерної війни.
Збитий американський літак-розвідник над Кубою
Уранці 27 жовтня пілотований майором ВПС США Рудольфом Андерсоном літак Lockheed U-2F вилетів з бази Маккой у Флориді з розвідувальною місією до Куби. Близько 12:00 за літнім північноамериканським східним часом його вразила ракета класу «земля-повітря» SA-2 базованого на Кубі радянського зенітно-ракетного комплексу С-75 «Двіна». Літак розбився, а його пілот Рудольф Андерсон загинув.
Пізніше, того ж дня, кубинські зенітники обстріляли кілька літаків RF-8A Crusader ВМС США, які здійснювали повітряну розвідку на низьких висотах. Близько 15:41 один із цих літаків зазнав ураження 37-міліметровим зенітним снарядом, однак спромігся повернутися на базу.
Удари по американських літаках суттєво вплинули на миротворчу позицію Джона Кеннеді, який до того був налаштований на пошук компромісного рішення. Натомість військові радники Президента США наполягали на якнайшвидшому вторгненні американців на Кубу. Близько 16:00 Об’єднаний комітет начальників штабів рекомендував Кеннеді завдати авіаудару вранці в понеділок, 29 жовтня, після чого через сім днів розпочати вторгнення. Цю думку поділяли також більшість цивільних радників Президента.
27 жовтня 1962 року в Білому домі Кеннеді назвали «Чорною суботою». Кубинська ракетна криза на піку, і світ стає все ближчим до ядерного апокаліпсиса. (з анотації до книги Майкла Доббса «Одна хвилина до опівночі»).
І хоча сам Кеннеді все ще сподівався на можливість мирного розв’язання конфлікту, однак після збиття літака-розвідника вже не виключав також і варіанту початку бойових дій — авіаудару та висадки десанту на Кубі.
Телеграма Фіделя Кастро
Масла у вогонь підливав кубинський диктатор Фідель Кастро, упевнений у неминучості нападу американців. Він закликав радянське керівництво завдати превентивного ядерного удару по США, запевняючи, що у разі потреби кубинський народ готовий пожертвувати собою заради перемоги над американським імперіалізмом.
Я добре пам’ятаю 27 жовтня, найнебезпечніший день. Хрущов, як ми знаємо, отримав телеграму від Фіделя 27 числа в Москві (26 числа в Гавані), в якій говорилося, що американський напад буде неминучим протягом 24-72 годин… Очевидно, що все виходило з-під контролю. Такі безпрецедентні повідомлення в такий час означали, що ми повинні були знайти вихід, яким би він не був. (Ніколай Лєонов, радянський розвідник).
Телеграма Кастро, яка лягла на стіл Нікіти Хрущова близько середини дня 27 жовтня, мала підштовхнути радянського лідера до більш рішучих дій. У поєднанні зі зростанням напруги безпосередньо на Кубі це цілком могло призвести до подальшої ескалації конфлікту. Втім, Хрущов утримався від будь-яких імпульсивних дій, заявивши, що у товариша Фіделя Кастро здали нерви, насправді ж переговори з американцями йдуть цілком успішно.
Американський літак над Чукоткою
Додатковим чинником, що міг вплинути на рішення радянського військово-політичного керівництва, міг також стати випадковий проліт ще одного американського літака-розвідника U-2 вже безпосередньо над територією срср, який стався того ж дня внаслідок помилки пілота капітана Чарльза Молтсбі. Він мав летіти до Північного полюса для збору проб повітря з метою виявлення слідів ядерних випробувань, однак через недогляд пілот відхилився від курсу і залетів у радянський повітряний простір, пройшовши над Чукотським півостровом.
Ми хвилювалися, що радянська влада може зробити висновок — правдоподібний, але хибний — що U-2 мав завдання фотографувати радянські військові цілі безпосередньо перед нападом на радянську територію. (Роберт Стрейндж Мак-Намара, міністр оборони США у 1961-1968 роках).
На перехоплення порушника підняли дві пари винищувачів МіГ, натомість американці відправили для супроводу U-2 у дружній повітряний простір озброєні ядерними ракетами класу «повітря-повітря» GAR-11 Falcon (потужністю 0,25 кілотонни) перехоплювачі F-102A. Зрештою американський літак-розвідник покинув радянський повітряний простір без фатальних наслідків, однак інцидент посилив загальну нервозність того дня.
За крок до ядерного удару
Найнебезпечнішим же епізодом 27 жовтня 1962 року і справжнім піком Карибської кризи стало протистояння ескадреного міноносця ВМФ США USS Beale з радянським підводним човном Б-59 під командуванням капітана 2 рангу Валентина Савіцького. Саме під час нього виникла пряма і безпосередня загроза завдання першого ядерного удару, який, поза будь-яким сумнівом, підштовхнув би обидві сторони до подальших радикальних дій.
Прямий контакт американського військового корабля з радянською субмариною стався під час влаштованої ВМФ США морської блокади Куби. Недостатній заряд акумуляторних батарей і значна глибина занурення підводного човна унеможливили стабільний радіозв’язок, внаслідок чого капітан перебував у повній ізоляції від зовнішнього світу і не міг належним чином оцінити обстановку. Це заледве не призвело до запуску торпеди з ядерною боєголовкою у відповідь на дії американських військових.
Звичайно, може здатися логічним використати тактичну ядерну зброю, якщо ви відчуваєте загрозу і не маєте альтернативи через масовану атаку. Так, з точки зору польового командира, це логічно. Але з точки зору політичного керівництва це виглядає майже божевіллям через загрозу неконтрольованої ескалації. Я маю на увазі, куди це призведе — використання тактичної ядерної зброї? До ядерної катастрофи, до знищення націй… (Роберт Стрейндж Мак-Намара, міністр оборони США у 1961-1968 роках).
Американці, які виявили субмарину і відстежували її впродовж кількох попередніх днів, вирішили змусити її сплисти і вийти на прямий радіоконтакт. Для цього вони скинули поряд із човном сигнальні глибинні бомби з невеликим зарядом. Вирішивши, що субмарину атаковано через початок війни між США та срср, капітан Валентин Савіцький розпочав підготовку до пуску торпеди з ядерним зарядом потужністю у 10 кілотонн. Зупинити запуск спромігся начальник штабу флотилії радянських підводних човнів капітан 2 рангу Василь Архипов, який також перебував на борту Б-59.
Відмовивши у дозволі на пуск, Архипов переконав Савіцького сплисти і вийти на радіоконтакт з командуванням для отримання нових наказів. Це дозволило також встановити зв’язок з американським міноносцем і літаком, який переслідував радянський підводний човен, висунувши вимогу негайно припинити збройні провокації. Американці негайно зупинили бомбардування і дозволили субмарині, що сплила на поверхню, покинути зону конфлікту. Так мужність і мудрість одного військового врятувала світ від ядерної катастрофи.
Спромоглися ухвалити розважливі рішення і лідери обох ядерних держав. Попри всі небезпечні інциденти «Чорної суботи» 27 жовтня 1962 року, вони утрималися від радикальних дій і продовжили діалог з метою пошуку компромісу. Світ, який завис було над прірвою ядерної війни, вдалося тоді врятувати.
Фото з відкритих джерел
