Доброволець 57-ї бригади Олександр Роменський — один із тих, хто пройшов фронт, поранення, реабілітацію і нині шукає рівновагу між болем,…
На тлі ядерних погроз кремлівського карлика світ знову згадує про двох радянських офіцерів, які за власним рішенням, ризикуючи всім, свого часу запобігли ядерній війні. Приміром, про одного з них, Василя Архипова, переповідає видання Daily Star. Його журналісти прямо вказують, що звернулися до цієї теми через те, що божевільний диктатор путін погрожує влаштувати ядерний апокаліпсис, щоби за всяку ціну перемогти в Україні. Усім хочеться вірити, що посеред зомбованих росіян ще залишилися притомні люди. Адже на «ядерні кнопки» особисто мають натискати не царьки.
1962 року радянське керівництво направило на комуністичну Кубу підводні човни з ядерними боєголовками. Тамтешнє керівництво попросило допомоги в захисті від буцімто бажання США усунути кубинського лідера Фіделя Кастро. І в москві дійшли висновку, що найкращим способом допомоги буде розміщення на острові радянської ядерної зброї.
У Карибське море вирушили човни, які підпорядковувалися капітанові 2 рангу Василеві Архипову. Запуск ядерної боєголовки і тоді, і тепер — це процедура дуже складна. Наказ проходить через цілий ланцюжок людей, які схвалюють і передають його далі. Архипов у цьому разі був у самому кінці цього ланцюжка.
Безпосередня загроза конфлікту виникла 27 жовтня 1962 року, коли човен «Б-59», на борту якого перебував Архипов, обстріляла американська авіація. Проти нього були застосовані глибинні бомби невеликої потужності. Військові США сигналізували таким способом — човен помічений і має піднятись на поверхню для ідентифікації.
Командир «Б-59» капітан 2 рангу Валентин Савіцький вирішив, що американці прямо атакують човен, запанікував і вже був готовий виконати наказ про ядерний удар у відповідь. Натомість Архипов проявив витримку і вказав на те, що американські есмінці подавали радянській субмарині чіткі сигнали сплисти й вийти на контакт мирно.
Архипов скасував запуск торпеди з ядерною боєголовкою і звернувся в ефірі до американців із проханням негайно припинити збройні провокації. 28 жовтня «Б-59» сплив на поверхню, після чого сили США дозволили субмарині покинути зону конфлікту. Початок третьої світової було в такий спосіб анульовано.
Цікаво, що вчинок Архипова найвище оцінили саме американці. Вони називали його «хлопцем, який врятував світ». У 2003 році Італія посмертно нагородила Василя Архипова премією Ротонді «Янголи нашого часу» за стійкість, мужність та витримку, проявлені в екстремальних умовах. А у 2017 році він отримав нагороду від розташованого в США Інституту майбутнього життя Future of Life Award, яку йому присудили так само посмертно за відмову влаштувати ядерну атаку під час Карибської кризи.
Другою такою людиною зі схожим подвигом був випускник Київського вищого авіаційного інженерного училища Станіслав Петров, який розпізнав хибне спрацьовування системи попередження про ракетний напад з боку США і відмовився ініціювати ядерний удар у відповідь.
Він став головним героєм фільму «Людина, яка врятувала світ» (The Man Who Saved the World). Йому тиснули руку і висловлювали захоплення Роберт Де Ніро та Метт Деймон, а Кевін Костнер запросив на знімальний майданчик свого фільму і виголосив на його честь тост. Костнер запитав у Петрова про можливі наслідки обміну ядерними ударами, якби він підтвердив тієї вересневої ночі факт атаки США. «Обидві держави втратили би приблизно половину населення», — відповів Петров.
У ніч із 25 на 26 вересня 1983 року інженер ракетних військ підполковник Станіслав Петров заступив на оперативне чергування на КП у Підмосков’ї. Все було спокійно, але раптом спрацював сигнал тривоги від космічної системи раннього попередження. Комп’ютер повідомив про запуск ракети з американської військової бази.
За короткий час нова тривога: запущено другу ракету. Потім, через короткі проміжки часу: третя, четверта, п’ята. За інструкцією Петров повинен був негайно повідомити своє керівництво про напад, і тоді ймовірність удару у відповідь ставала практично 100%. Але, проаналізувавши особливості інформації, що надійшла і довірившись інтуїції, Петров вирішив, що це збій, пов’язаний із недосконалістю датчиків супутника.
Невдовзі інформація від системи радарного стеження підтвердила його правоту. Світ, що перебував на волосину від «ядерної зими», був врятований. Через режим військової таємності та політичної кон’юнктури інформація про цей інцидент тривалий час переховувалась від громадськості.
Петрова не тільки ніяк не нагородили, але ще й оголосили догану за те, що не встиг зробити докладний запис у журналі чергування. Сам Петров, за його словами, боявся, що його покарають за невиконання інструкції чи посадять, тож довгі роки про це мовчав, і навіть нічого не розповів дружині.
Фото з відкритих джерел
