Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Про це розповіла парамедик Медичного батальйону «Госпітальєри» Тетяна Васильченко під час брифінгу Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими щодо визволених із російського полону українських жінок у Military Media Center.
— Найскладніше в полоні — це позбавлення волі, волі на пересування, на висловлювання, на думку. Охорона тривалий час там, де ми перебували, складалася з представників «днр», які працювали у виправних закладах. Вони ставилися до нас, як до зеків. Принижували, ставлення було негативне, психологічний тиск був відчутний, — розповіла Тетяна Васильченко.
Пані Тетяна підкреслила, що не могло бути й мови про табір для військовополонених, який відповідає хоча б якимось критеріям Женевської конвенції. І тільки жага до волі й бажання повернутися допомагали українським полоненим триматися.
Рашисти переконували бранок, що про них забули: «Ви — жінки, на кого вас міняти?».
— Однак віра в те, що Батьківщина про нас не забуває, тримала нас увесь цей час. Наша віра в керівництво держави, в те, що в нас демократичне суспільство. Все можна змінити, але Батьківщину — ніколи, — наголосила звільнена полонена.
Тетяна Васильченко залишається у складі Медичного батальйону «Госпітальєри» та продовжить працювати парамедиком.
