Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Аналітичний звіт «Як Росія нищить українську систему охорони здоров’я» презентували Український центр охорони здоров’я, Міжнародний фонд «Відродження» і Лабораторія законодавчих ініціатив. Експерти дійшли висновку, що знищення медичних закладів є складовою частиною комплексної стратегії росії у війні проти України з метою створення нестерпних умов для існування місцевого населення.
Лише за перші 42 дні від початку широкомасштабного вторгнення зафіксовано 184 напади військових російської федерації на українські медичні заклади, внаслідок чого зазнали руйнувань 168 закладів охорони здоров’я й були убиті 20 медичних працівників. Фахівці детально описали їх у звіті «Massive. Brutal. Deliberate. Attacks on Hospitals in the Russia-Ukraine War during the First Phase of the Invasion (February 24-April 7, 2022)» («Масивні. Жорстокі. Умисні. Напади на лікарні під час російсько-української війни за першої фази [широкомасштабного. — Авт.] вторгнення (24 лютого — 7 квітня 2022 р.)»). 20 жовтня цей аналітичний звіт презентували співзасновник Українського центру охорони здоров’я (UHC) Павло Ковтонюк та аналітикиня центру Діана Руснак.
У звіті враховано лише заклади, які повністю зруйновані або суттєво пошкоджені внаслідок цілеспрямованої (таргетованої) атаки на лікарні або умисних дій російських військових проти цивільної інфраструктури у разі, коли це не було обумовлено жодними військовими потребами. У зафіксованих 184 випадках російських ударів по українських медичних закладах немає жодного, коли б на території лікарні перебували українські військові. Також експерти не брали до уваги незначні пошкодження, які можна вважати випадковими, а також не врахували невеликі фельдшерсько-акушерські пункти в сільській місцевості.
Упродовж перших трьох тижнів березня щодня відбувалось по 5–6 ударів російських військ по українських медичних закладах. Кожного разу це були таргетовані атаки, коли російські загарбники точно били саме по лікарнях, або ж невибіркові бомбардування під час обстрілів цивільної інфраструктури. Інтенсивність та регулярність обстрілів українських лікарень російськими військовими неможливо пояснити випадковістю, це засвідчує, що були здійснені саме умисні атаки на заклади охорони здоров’я.
Оскільки масовість нищення українських медзакладів є частиною цілеспрямованих дій російської армії, то відповідальність за це мають понести не лише окремі російські солдати та офіцери, які є безпосередніми виконавцями наказів, але і вище військово-політичне керівництво росії. Павло Ковтонюк підкреслив, що нині в Україні росія вчиняє те саме, що робила раніше під час війн у Чечні та Сирії. Зокрема, у Сирії внаслідок дій російських військ були зруйновані 244 лікарні, причому відомі кричущі випадки, коли міжнародні організації надавали російським військовим координати медичних закладів, щоб уникнути їхнього випадкового бомбардування. Натомість росіяни використовували отриману інформацію саме для того, щоб обстрілювати лікарні.
Отже, країна-агресор не вперше вчиняє воєнні злочини проти мирного населення, умисне руйнуючи місцеві заклади охорони здоров’я. Нині Україна має шанс зупинити ці атаки та покарати злочинців. Однак для того, щоб притягнути росіян до відповідальності, необхідно перемогти росію у війні. Так, міжнародна спільнота неодноразово фіксувала злочини російських військових у Сирії, однак це не мало жодних наслідків. Тому без воєнної перемоги над росією притягти вище військово-політичне керівництво до відповідальності буде неможливо, — зауважив Павло Ковтонюк.
Окремою проблемою в цьому сенсі є позиція міжнародних організацій, які продемонстрували неготовність і небажання зайняти визначену позицію щодо агресії росії проти України. Наприклад, посадовці Всесвітньої організації охорони здоров’я аж до кінця березня не вживали в офіційних заявах слово «війна», вдаючись до евфемізмів на кшталт «складні часи», «криза», «конфлікт», «виклик», «трагедія» тощо. І лише 28 березня, коли вже були зруйновані понад 100 українських закладів охорони здоров’я, Генеральний директор ВООЗ уперше використав слова росія і війна в одному реченні. І це — лише один із численних прикладів, коли показна нейтральність насправді підіграє агресорові. Залишатися аполітичними не означає не приймати сторону, це означає грати на стороні злочинця, — наголошують експерти.
