Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Ні для кого не секрет, що «велікая расея» відправляє на війну в Україну представників малих народів рф. Не виключення й дагестанці, які в нещодавно деокупованому селі Велика Олександрівка, що на Херсонщині, по-особливому облаштували штаб і місця для нічлігу просто посеред шкільного підвалу.
Дагестанці вирізнялись бажанням створити атмосферу «домашнього» затишку — для цього воїни «русского міра» постягували килими, штори та тюлі з усього села й позавішували ними все, до чого можна причепити ці елементи інтер’єру. Дивани, столики, плити, холодильники, статуетки — рашисти тягли все… Підтвердженням тому — понурі місцеві мешканці, які із сумом дивляться на понівечені речі, що в минулому прикрашали їхні домівки. Адже окупанти знають тільки, як ламати, трощити та малювати кляту літеру «Z» на всьому, що бачать.
Написи всюди, й незнання елементарних правил правопису зовсім не зупиняє «вільний» народ дагестану перед великим бажанням всюди залишити свій слід. Майже на всіх дошках та стінах школи були залишені послання з погрозами або вираженням ненависті до українського народу та НАТО, в основному написані незв’язно. Таке враження, що це писала дитина дошкільного віку, яка повторює все, що почує. Проте не погрозами й «зетками» єдиними: бойовий дух на вході до «штабу» піднімали грізним написом «россия в перед». Так, навіть бойове гасло і те з помилками… То про який «русский мір» може йти мова, якщо самі окупанти не знають «рускаго язика», який мають насаджувати?
А сумно увінчує цей божевільний інтер’єр посеред брухту запилена, брудна табличка з цитатою Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова». Шкода, що цим виродкам ніколи не зрозуміти її значення.
Фото автора
