Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Службу на флоті старшина електронавігаційної команди головний корабельний старшина Кирило обрав не випадково. Змалку він вдивлявся у світлини, на яких був зображений статний військовий моряк – його дідусь, та, не пропускаючи жодне слово, уважно слухав розповіді бабусі та мами. Вже тоді хлопець знав, що обов’язково продовжить його справу.
Тож після випуску зі школи у 2016 році Кирило вступив до Відділення військової підготовки Фахового коледжу морського транспорту НУ «ОМА». Навчання в коледжі було цікавим і насиченим, а теоретичні заняття завжди підкріплювалися практикою. Адже курсантів готували не лише виконувати обов’язки за посадою, а й за необхідності – очолити екіпаж.
– Ми проходили всі етапи підготовки – від матроса до старшини команди. Досвід закріплювали безпосередньо на кораблях ВМС ЗС України під час морської практики та походів до іноземних портів. Ще тоді я зрозумів – море насправді моя стихія, – пригадує військовий моряк.
Після випуску Кирило був призначений на старшинську посаду, і за час підготовки та служби вкотре переконався у правильності свого вибору.
– За розподілом я потрапив на посаду старшини штурманської та зв’язку. На той час якраз відбувалася зміна командира та старшого помічника і у мене не було командира БЧ, тож я залишився замість нього. Особовий склад спочатку ретельно мене, як-то кажуть, «промацав», але з часом вдалося знайти підхід до кожного члену екіпажу, що дозволило нам у майбутньому працювати єдиним налагодженим механізмом, – розповідає Кирило.
Варто зауважити, що на посаді старшини електронавігаційної команди потрібно не лише вміло керувати підлеглими, а й мати неабиякий багаж знань, щоб виконувати завдання для забезпечення безпечного судноплавства.
– Тут особливо у пригоді стає математика, адже саме від розрахунків все залежить. Як ми прокладемо курс, так корабель і піде. Морське орієнтування ускладнюється багатьма факторами. Тому не варто думати, що все вирішує обладнання, потрібно вміти користуватися й морськими картами. При плануванні та прокладанні маршруту потрібно враховувати найменші дрібниці, адже від цього залежить наша безпека, – пояснює військовий моряк.
За чотири роки служби головний корабельний старшина неодноразово брав участь у різноманітних міжнародних навчаннях та тренуваннях і закріпив набутий ще в коледжі досвід умілого керівництва підрозділом. Виходи в море, шалений темп життя і справжнє військове братерство було до смаку Кирилу, тому він почав задумуватися про вступ до флотського вишу, аби продовжити військову кар’єру, але вже як офіцер. Але останні події внесли певні корективи у плани на майбутнє Кирила.
– 24 лютого ми застали в морі – виконували бойові завдання. Тому про початок широкомасштабного вторгнення дізналися лише близько 9-ї ранку. Звісно, в перші хвилини всі були ошелешені такими новинами, але ми – люди військові й часу на зайву паніку не маємо. Тож екіпаж швидко опанував хвилювання та приступив до виконання вказівок вищого керівництва. Хай там що, а обов’язок є обов’язок. І наш – захищати свою країну, – говорить головний корабельний старшина.
З того часу корабель, на якому служить Кирило, постійно несе службу на захисті морських кордонів України – вдень і вночі, 24/7. Завдяки вмілим діям його екіпажу нерідко вдавалося уникати небезпечних ситуацій та не допустити висадки ворожого десанту.
– З кожною тривогою відбувається своєрідне тренування. Особовий склад займає закріплені за ними бойові пости і приступає до дій протиповітряної оборони. Часто доводилося працювати по повітряних цілях й приземляти ворожі літаки й безпілотними, – розповідає старшина електронавігаційної команди. – Взагалі, досвіду якого ми тут щоденно набуваємо, вистачить не на одне покоління та на те, щоб у майбутньому наші ВМС ЗС України стали могутнім флотом у світі.
До слова, разом із військовими моряками несе службу їхня чотирилапа улюблениця Джессі. Вона з’явилася на борту ще у 2018 році й з того часу встигла стати частиною дружнього екіпажу.
– Вона наш талісман і вірний охоронець, а ще Джессі завжди відчуває небезпеку, тому нерідко ще до сигналу тривоги починає вити. І ми вже знаємо – потрібно приготуватися, – з гордістю за улюбленицю каже Кирило.
Головний корабельний старшина ніколи не падає духом і показує підлеглим приклад стійкості та чіткої виваженості у своїх діях. А ще військовий моряк нещодавно був відзначений державною нагородою – він отримав Почесний нагрудний знак Начальника Генерального штабу «За взірцевість у військовій службі». Проте не нагороди для нього важливі – головне вибороти мирне майбутнє для України. У тому, що перемога буде за нами, він жодної миті не сумнівається.
– Нехай у ворога більше сил та засобів, але у них ніколи не було й не буде нашої сили духу. Щодня ми доводимо, що успіх операцій не за кількістю, а за якістю. Так, нас менше, але ми сильніші, бо на своїй землі, – підсумував військовий моряк.
Фото Євген Тристан та з особистого архіву Кирила
