Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
«Нідзад» — командир контрдиверсійної роти Сил територіальної оборони ЗС України. Кореспондент АрміяInform дізналася у військового про те, як здійснюється контрдиверсійна боротьба на Донеччині в умовах ведення бойових дій.
Чоловік долучився до Бахмутського підрозділу Сил територіальної оборони ЗС України ще до початку широкомасштабного вторгнення росії. Спершу допомагав місцевим евакуюватися з Бахмута, Сєвєродонецька та Соледара, а нині він вираховує колаборантів і передає їх Службі безпеці України.
— Ми шукаємо колаборантів у Донецькій області — організовуємо денні та нічні патрулювання, збираємо оперативну інформацію про місцеве населення, приймаємо скарги містян. Також отримуємо дані щодо фінансових потоків мешканців — якщо в громадянина з’являється несанкціоноване одержання валюти — він автоматично потрапляє у список підозрюваних. Нині найбільша загроза колабораціонізму в Покровському та Бахмутському районах. Мене дивує, коли людина спочатку бере хліб з рук військових ЗСУ, а потім ми дізнаємося, що вона також отримує гроші від рф, — розповідає «Нідзад».
Чоловік на війні з 2014 року: проходив службу в окремій механізованій бригаді «Холодний Яр» та спецпідрозділах.
— Найбільше пам’ятаю бої під шахтою «Бутівка». Тоді на відстані 100 метрів від противника ми цілодобово тримали позиції протягом 7 місяців. Виявляли і знищували ворожу техніку й особовий склад, — ділиться військовослужбовець.
На війні «Нідзад» був тричі поранений.
— Вперше дістав контузію, коли вибухнуло в кількох десятках метрів від нас, навесні 2015 року. Потім було кульове поранення під час стабілізаційних дій у Пісках та осколкове поранення від снаряду з російського танка вже під час широкомасштабного вторгнення, — говорить «Нідзад».
Військовий народився в Донецькій області, де виріс і продовжує жити з родиною.
До початку війни чоловік працював у карному розшуку в правоохоронних органах, але у 2014 відмовився співпрацювати з окупантами, які змушували його прийняти присягу терористичної країни.
«Мене мотивує наша перемога, я прагну повернути рідний дім, щоб було, як раніше. Я хочу, щоб мої діти пересувалися без блокпостів та перевірок», — резюмував чоловік.
