Міжнародну делегацію на чолі з координаторкою з питань охорони громадського здоров’я МКЧХ Аною Лусією Буено та керівником проєкту з фізичної реабілітації та інклюзії Суджитом Пандою зустрічав…
Перший стрибок з парашутом, проходження служби за контрактом у 131-му окремому розвідувальному батальйоні, перші виїзди на передову, проведення розвідки технічними засобами, навчання в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, і нарешті — проходження служби вже з офіцерськими погонами… Це той шлях, котрим пройшов новоспечений лейтенант Данило.
Воїн — четвертий офіцер у родинній династії. Батько підтримав сина, коли той вирішив під час війни вступити до лав Збройних Сил України. Данило з 14 років захоплювався парашутним спортом, саме тоді його небо забрало в полон. Навчання у ХНУПСі для хлопця не було важким, адже за плечима — контрактна служба і бойовий досвід. Набуті знання, підкріплена практикою теорія поступово наближали Данила до заповітної мрії — стати офіцером Збройних Сил України, захисником Вітчизни.
— Свої лейтенантські погони ми отримували під час нальоту ворожих літаків…Москалі летіли на форсажі, ми всі миттєво впали на підлогу, але ніхто не розгубився, адже були впевнені, що переживемо і це.
Данило — авіаційний технік літака. Він забезпечує польоти, адже жоден літак чи вертоліт не може злетіти без підготовки. Також в обов’язки лейтенанта входить обслуговування літаків. Він небагатослівний, утім, про свою роботу жартома каже: «Якщо наша авіація в небі — свою роботу ми виконали вправно».
— Мої однокурсники і я вистоїмо, попри все. Найважчі моменти залишились у нас в Харкові. Мені, до прикладу, життя врятував сейф, котрий захистив від вибухів. Я саме поспішав до укриття, як кабінет освітився спочатку яскраво-червоним світлом, а потім білим. Мене вмить відкинуло, хоча встиг механічно потягнутися за автоматом… Поки біг до укриття, було ще декілька вибухів, кожен з яких дезорієнтовував мене. У моїх друзів таких історій теж немало. Але все це загартувало нас і дало сили бути готовими давати відсіч ворогу.
Раніше кожен свої солодкі 23 роки уявляв зовсім інакше. Це був час, аби почати будувати сім’ю, кар’єру, подорожувати. Нині ж молоді роки українців минають під незліченною кількістю вибухів і з думками, чи живі рідні. Але всі, кожен на своєму місці, докладають максимум зусиль у боротьбі з ворогом, тим самим наближаючи нашу Перемогу!
Фото з особистого архіву Данила
#stoprussia #вторгнення_рф #ХНУПС #Повітряні_Сили #Національний_спротив
