Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Під час першої зустрічі з цим невисоким, худорлявим, із юним обличчям хлопцем не одразу віриться, що під його командуванням перебуває танкова рота. Олександр із позивним «Філін» очолює підрозділ, який нині звільняє окуповану військами росії Херсонщину.
За час бойових дій під командуванням лейтенанта було знищено 5 ворожих танків, 15 БМП і уражено величезну кількість живої сили противника. Наприклад, у бою за село Іванівка за допомогою трьох танків була ліквідована ціла рота ворожих десантників.
Командир переконаний, що для управління танком не обов’язково бути великим і накачаним, адже в будь-якій війні головне розум: «Воюю не м’язами, а виваженими діями», − розповідає про себе Олександр.
«Поганий той офіцер, хто не може навчити свій особовий склад»
«Філін» служить з 2016 року, а у 2018-му вирішив, що стане офіцером і пішов навчатися до Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного на командира взводу тактичної ланки. Проте війна внесла свої корективи, і Олександр випустився достроково, де після того, як потрапив на базу зберігання танків, визвався добровольцем на Херсонський напрямок.
− Знаєте, кожен бій танкісти переживають як востаннє, як тільки бій, так і не ясно, чи повернешся… Але насправді дуже багато адреналіну. Проте жоден адреналін не стане в порівнянні з тими емоціями, коли заходиш у звільнений населений пункт: люди починають обіймати, цілувати, деякі не вірять, що це дійсно відбувається насправді, дуже боляче усвідомлювати, скільки горя довелося витерпіти цим українцям під час окупації.
Також «Філін» розвінчує всі міфи, які існують про мобілізованих військовослужбовців.
− Мене досі вражає мотивація моїх підлеглих, що були призвані за мобілізацією. Це дійсно дуже класні люди — з найвищою мотивацію. Тому я не розділяю дорікання деяких командирів на некадрових військових у підрозділі й завжди повторюю їм, що «поганий той офіцер, хто не може навчити свій особовий склад».
Олександр чітко усвідомлює, що на його плечах лежить величезна відповідальність за життя його підлеглих, кожний з яких готовий піти за ним у будь-яке пекло. На запитання, як же він досягнув такої відданості, «Філін» потиснув плечами і відповів, що він просто ремонтував з ними танки, а після короткої паузи усміхнувся і додав, що цілодобово.
Командир роти також зізнався, що йому дуже пощастило, адже в його механіка-водія — найкраще почуття гумору. Та з деяким азартом розповів, як той запропонував «потягнути» російський танк Т-62, щоб спати там, адже в нього дуже багато місця в башті. Такий собі будиночок на колесах, ще й броньований.
Перемога — час прощатись із пристрастю до полювання
Після омріяної перемоги хлопець хоче поїхати відпочивати на якийсь тихий острів посеред моря, адже йому хочеться відійти від гнітючої атмосфери війни.
Звичайно, зустрінеться він і з батьками, які постійно переживають за нього з братом, який нині теж служить. А перше, про що попросить маму, буде приготувати її фірмову піцу і відкрити банку домашнього томатного соку.
Танкіст пообіцяв, що після війни точно зав’яже з полюванням у будь-якому його прояві.
А поки удачі тобі, «Філіне», ми всі чекаємо на твою здобич!
Фото автора
