У Маневицькому районному суді Волинської області винесли вирок адміністратору популярної Viber-спільноти, який протягом майже року інформував тисячі підписників про місця проведення…
Останній збройний виступ добровольців, із числа інтернованих у Польщі вояків УНР під командуванням генерала Юрія Тютюнника, проти більшовиків відбувся в листопаді 1921 року. Завданням Другого Зимового походу була координація партизанських загонів, дії яких мали викликати повалення радянського режиму в Україні.
На відміну від Першого Зимового походу, операція, проведена в листопаді 1921 року, закінчилася трагічно: групу розбили більшовицькі війська, 359 полонених козаків було розстріляно поблизу села Базар на Житомирщині.
Єдиною значною територією в Україні, яку не контролювала радянська влада станом на початок 1922 року, була Холодноярська республіка (тепер — Черкащина). Для боротьби з нею більшовики навіть створили окрему Кременчуцьку губернію, де посилили власні каральні сили військовими підрозділами червоної армії, «добровольцями» з числа кримінальних елементів тощо. Було також організовано два концтабори — у Кременчуку і Черкасах.
Чекістам вдалося заарештувати холодноярських отаманів 26 вересня 1922 року в Звенигородці без жодного пострілу, за місяць була розформована й Кременчуцька губернія. Спецоперації з метою захоплення або ліквідації підпілля ЧК проводило по всій Україні.
На початку 1923 року в Лук’янівській в’язниці в Києві, утримували 42 повстанських командирів та отаманів. 9 лютого о 8:30 засуджені здійняли повстання, захопили 14 рушниць із набоями та іншу зброю. Майже чотири години серед Києва точився бій. Хто не загинув під час повстання, був розстріляний.
Антирадянське підпілля в Україні не згорнулося на початку 1920-х років. Окремі отамани продовжували свою діяльність. Їх координували представники державного центру УНР в екзилі, які таємно переходили кордон. Наприклад, підпільна організація отамана Пилипа Драника на Київщині діяла до кінця грудня 1929 року.
Уже під час колективізації антирадянська агітація і повстання набули масового характеру. «Радянська влада» в окремих селах навіть на початку 1930-х років була лише на папері.
Голодомору передували близько 5 тисяч селянських повстань, у яких взяли участь близько мільйона людей. Придушити національно-визвольний рух українців московський уряд зміг тільки у 1932–1933 роках, організувавши конфіскацію врожаю зернових та інших продуктів харчування в населення, яка спричинила Голодомор. Крім того, силами внутрішніх військ і міліції було організовано блокаду окремих сіл, районів та самої усрр. Але навіть геноцид не вбив в українців прагнення до свободи і визволення з московського ярма.
23 серпня 2021 року Указом Президента України 38-му зенітному ракетному полку Сухопутних військ Збройних Сил України присвоєно почесне найменування «імені генерал-хорунжого Юрія Тютюнника».
