Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
На російських болотах є одна цікава тенденція — приурочувати свої злодіяння «козирним» датам. Здається, у сучасного нацизму є своє «Аненербе», яке ворожить на курячих нутрощах, коли саме зіркі зійдуться так, щоб рашистська ракета вбила якомога більше цивільних. Подібна звичка путінського режиму з’явилась не вчора — рашисти роками забобонно чекали на «правильну цифру», щоб вчинити черговий злочин.
Сьогодні, сьомого жовтня, в бункерного фашиста траур: сімдесят років тому його матір дев’ять місяців підряд відкладала аборт і, на жаль, так і не встигла. В цей же день у 2006 році була застрелена російська опозиційна журналістка Ганна Політковська, яка критично ставилась до російського неофашизму та висвітлювала російське вторгнення в Ічкерію — фюреру зробили на день народження «подарунок».
Усі знакові події на росії зазвичай відбуваються в магічні дні: вторгнення в Україну путлер приурочив до 23 лютого — дня дідовоєванія захисника вітчизни з срср, але через незрозумілу затримку публікації записаного заздалегідь потоку шизофренії про денацифікацію саме вторгнення почалось тільки наступного дня. Під час облоги Маріуполя розвідка також перехоплювала повідомлення про те, що знищити Маріуполь орки мусять до 9 травня, адже це теж магічна цифра, і «маріупольський м’ясник» — генерал мєзінцев — через це змушений був кидати своїх на забій з подвоєним старанням замість того, щоб користуватись вивіреною часом тактикою окупантів: знищити місто артилерією до стану звалища будівельного сміття, а вже після цього заводити туди війська.
Рашисти готували провокації в Одесі до річниці трагедії в Будинку профспілок. Ворог також обстрілював одеський порт у перший же день «зернової угоди» — наче для того, щоб спаплюжити будь-які мирні ініціативи, яких добивались міжнародні партнери України.
Подібні речі також відбувались і до широкомасштабного вторгнення: російська традиція — посилювати обстріли на свята, якщо до цього вони погодили перемир’я — для них це взагалі додатковий плюс. Особливо на релігійні, в підтвердження того факту, що росія — країна-брехня, яка декларує себе православною, але «православні» попи-гебісти освячують зброю, яку рашисти використовують для вбивств на Великдень.
Усе це непрямо (або, можливо, і прямо, залежно від того, як дивитись) свідчить про те, що, по-перше, як у середньостатистичного рашиста, так і в усіх керуючих гестапівців, включно з його мізерністю фюрером-путіном, не все гаразд у голові, і це найполіткоректніший термін, який можна підібрати. По-друге, подібні маньєризми, вочевидь, не є збігом, і хтось із верхівки рашистського командування вкладає в таку своєрідну аматорську нумерологію певний сенс. Можливо, навіть найбільш ймовірно, це робиться для того, щоб правильно дресирувати росіян, як собак Павлова — вчити правильно реагувати на певні тригери, щоб мати більше важелів контролю над популяцією. Певним чином це, звісно, працює, але метод не дуже дієвий — врешті-решт холодильник завжди перемагає телевізор, в чому можна переконатись на зразку могилізації в рабській федерації, що триває.
Але також не можна відкидати те, що вище керівництво євразійського ГУЛАГу — наглухо відбиті нацисти-сатаністи-окультисти, настільки скажені в розкоші, помноженій на своєрідну «культуру» росіян, якщо це взагалі можна називати культурою, і тому їхні ідеї — це лавкрафтівська суміш бюрократії з прихованими таємницями поклоніння космічним божествам, злим духам або ще якійсь нісенітниці, в яку вони щиро, до тремтіння вірять, і пояснюють свої невдачі не власною недолугістю, а гнівом оцих їхніх «ктулх». Це також може пояснювати, чому російські генерали іноді припускаються дитячих помилок на полі бою й чому замість роботи над цими помилками вони заохочують ще більші жертвоприношення.
Це, звісно, малоймовірно, але… В будь-якому разі, бажаємо рашистським нумерологам, гомеопатам, екстрасенсам, фізіогномікам, деміургам та фетишистам натхнення й завзятості, адже їхні потуги у «велич» та «символізм» не працюють від слова зовсім. Ніхто ніколи не паплюжив імідж блінолопатії так, як це роблять дилетанти з держапарату рашистського рейху.
