Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Останніми тижнями значна частина українців хвилюється через погрози та страхи щодо можливості ядерного удару. Одним із дієвих способів подолати подібні тривоги є дії з підготовки до можливих наслідків від ядерного удару.
Проте, як зазначають психологи, навіть якщо ви перечитали всі інструкції та запаслися їжею й водою, це не завжди дає відчуття полегшення. Тривога залишається.
Супутниками тривоги є невизначеність і невідомість. Але насправді вони завжди присутні в нашому житті, просто в небезпечні моменти загострюються. Відчуття тривоги в її здоровому проявленні і є платою за можливий вибір — лишатися чи бігти, завмирати чи потроху рухатися. Отже, зменшити сильні прояви тривоги можливо простими вправами.
Що ж робити, аби подолати це нав’язливе почуття тривожності, радять фахівці служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
1. Розганяйте тривогу тілом — рухайтесь.
Коли ми тривожимось, разом із тим поринаємо в жахливі фантазії та ілюзії. Витягти з цього може дихання та рух — вони повертають у реальність.
2. Зосереджуйтесь на «тут і зараз» і підбирайте «свої опори»: близькі люди, віра, збалансованість життя, Бог, попередні виклики, з якими вже впоралися, тощо.
Усвідомлення та привласнення особистих опор дає базове відчуття безпеки та розуміння того, що наскільки б ситуація не була складною, ви можете в ній бути, ви можете її витримувати.
Опори бувають внутрішніми та зовнішніми.
Внутрішні опори — власне тіло, зокрема фізична підготовленість і витривалість, а також власні навички, вміння, здібності, життєвий досвід. Також це можуть бути почуття, бажання, те, що дає енергію рухатись, щось робити.
Опорою у складні часи можуть стати й ваші цінності. Запитайте себе: «Що подобається мені в моєму житті? Що для мене добре, а від чого варто відмовитись?». З опорою на свої відповіді можна розробити особисту шкалу цінностей.
Зовнішні опори — це насамперед безпечні місця, власний простір у тут і тепер: квартира, дім, затишні місця на природі. Це можуть бути навіть деякі публічні місця — храм, музей, улюблений ресторан. Там, де ви почуваєтесь у безпеці.
Також це можуть бути партнерські стосунки, стосунки з друзями, родичами, дітьми, колегами, сусідами.
Тож кожна людина може знайти когось чи щось, що підтримує саме її у складні часи.
3. Фіксуйте реальну небезпеку та свої зони впливу, наприклад:
Чи правда загроза реальна?
Так, ядерна загроза реальна, бо в іншої країни-агресора є така зброя.
Я можу на це вплинути?
Ні, бо я не можу її забрати.
Що можу зробити я, щоб убезпечити себе?
Підготуватися, запастися провізією, водою, визначити алгоритм дій в екстреній ситуації тощо.
4. Вдихайте на повні груди, розправляйте плечі, міцно спирайтесь на ноги.
Німецький лікар-психіатр, психотерапевт Фредерік Перлз визначав тривогу як «збудження + зупинене дихання». Сьогодні більшість із нас дійсно забуває дихати — ніби забуває жити.
Тож найголовніше — не дозволяйте ворогові «зупиняти» ваше дихання й тримати вас у страху.
читайте також:
