На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
Під час успішного вересневого контрнаступу Сил оборони України в Харківській області українські воїни визволили з-під російської окупації знаменитого синоптика Харківщини. Це − байбак Тимко ІІІ, представник славної династії байбаків-віщунів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Також байбак − один із найвідоміших символів визволеної Куп’янщини, бо зображення саме цієї степової тваринки прикрашає герб міста Куп’янськ.
День байбака − 2022
Щороку 2 лютого каразінський байбак Тимко віщує, як скоро настане весна, і якою саме вона буде. Традиційно під час святкування Дня байбака гризуна дістають з її зимового прихистку і спостерігають, чи побачить тваринка власну тінь. Якщо день буде сонячним, і побачити свою тінь байбакові вдасться, то наступні шість місяців триватиме зима. Якщо ж спостерегти власну тінь звірок не зможе, це означатиме, що весна буде ранньою і прожене набридлу зиму вже наприкінці лютого − на початку березня.
Цьогорічний прогноз байбака виявився напрочуд точним. «Незважаючи на те, що Тимко не побачив свою тінь, весна буде досить нестабільною. Нас очікують температурні коливання. Весна настане вчасно, але буде досить прохолодною», − повідомила від імені хвостатого синоптика хранителька байбака Надія Токарська.
Саме таким і виявився на Харківщині березень, упродовж якого на зміну стрімкому потеплінню прийшли люті понад двадцятиградусні морози. Передбачити ще й широкомасштабний напад російської федерації на Україну наприкінці лютого байбак, звичайно, не міг, оскільки військово-політичні прогнози поза сферою його компетенції.
Байбаки − українського степу захисники!
Також цьогоріч Тимко ІІІ виступив у ролі захисника українського степу. Йшлося тоді, звичайно, не про військові дії, а про захист довкілля. Байбак допоміг науковцям Харківського університету презентувати наукове обґрунтування створення Національного природного парку «Східні степи», який має захистити автентичну природну степову зону, де мешкають байбаки.
«Фахівці нині спостерігають за ділянками, де живуть байбаки, − розповів тоді декан біологічного факультету Харківського університету Юрій Гамуля. − Навесні ці ділянки будуть розорані, відповідно до нових законів. Зникне не лише середовище цих тварин, а й величезна кількість інших червонокнижних видів, унікальні ділянки території».Тому слід подбати про збереження унікального природного середовища українського степу, яскравим символом якого є милі вайлуваті байбаки.
До вподоби байбаку − сало й зубчик часнику
Подбав Тимко ІІІ і про визначення головної для українців антистресової страви на 2022 рік. На вибір звірку запропонували традиційні народні страви − вареники зі смаженою цибулею, борщ з пампушками та сало з чорним хлібом, часником і зеленню. З трьох запропонованих варіантів байбак обрав сало з хлібом та часником.
Уже на початку лютого Тимко ІІІ відчув, що слід обрати не лише смачний, але й поживний сухпай, який століттями допомагав українським захисникам − від козаків до «кіборгів» − долати незручності воєнного харчування. Рідку ж гарячу страву байбак явно вирішив приберегти для ЮНЕСКО, яке невдовзі й справді включило український борщ до списку нематеріальної культурної спадщини.
Пів року Тимка ІІІ під окупацією
Навесні біологічну станцію Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна захопили російські загарбники. Тимко ІІІ на чолі тридцяти каразінських байбаків опинився під окупацією у селі Нестерівка Великобурлуцької громади Куп’янського району Харківської області.
Доглядали за тваринками співробітники університетської біостанції Володимир та Галина, які пережили шестимісячну окупацію разом зісвоїми підопічними. Саме завдяки їхньому піклуванню байбаки успішно протрималися до визволення Куп’янщини українськими військовими. Дуже допомогло те, що торік тваринкам закупили близько тонни корму, тому вони не голодували.
Відразу після визволення університетську біостанцію відвідав завідувач лабораторії екології водних організмів біологічного факультету Харківського університету Володимир Грубник, який доставив людям і тваринам гуманітарну допомогу від Червоного Хреста.
Байбак − символ визволеної Куп’янщини
Тимко ІІІ та його друзі недарма чекали на визволення саме на Куп’янщині. Байбак − один із найупізнаваніших символів Куп’янська і Куп’янського району. Зображення саме цього звірка вміщене в нижній частині щита на гербі міста.
Уперше тваринку помістили на герб Куп’янська 1781 року. В описі герба зазначалось: «У нижній (частині щита. − Авт.) − байбак, що сидить, на золотому тлі, на знак того, що сих звірят в околицях міста доволі є».
З часом змінювалися зображення на верхній частині гербового щита, однак байбак лишався незмінним. Він уперто тримався своєї рідної домівки − темного твердого українського ґрунту, викопуючи в ньому затишні зручні укриття та надійні, неприступні для будь-якого ворога, укріплення.
Можливо, байбак також годен бути одним із символів упертого українського спротиву загарбникам, не менш значущим, ніж хижий вовк чи стрімкий сокіл. Щонайменше для Куп’янщини такий вибір видається цілком доречним, особливо якщо згадати слова Книги приповістей Соломонових: «Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі: мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом; борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить; павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!» (Приповісті 30:24-28, переклад Івана Огієнка).
