Водночас частина із них потребують додаткових роз’яснень, адже не повністю розуміють усі складові механізму поновлення на службу. Про це в коментарі АрміяInform розповіли у відділі рекрутингу 18-ї Слов’янської…
З перших днів широкомасштабного нападу російської федерації на Україну окупанти спробували реалізувати сценарій, апробований ними з 2014 року на Донбасі, — приховувати вторгнення, нав’язувати інформаційний порядок денний, вчиняти провокації, брехати й ховатися за колаборантами. Найактивніше окупанти намагалися просувати його впродовж кількох перших тижнів від початку вторгнення й продовжили по змозі реалізовувати на тимчасово окупованих територіях аж до вересня, коли Сили оборони України деокупували практично всю Харківську область.
Пропаганда: захопити інформаційне поле й нав’язати пропагандистський дискурс
Перше, що спробували зробити російські загарбники на Слобожанщині, — це нав’язати наратив російської пропаганди про громадянське протистояння «простого народу» й «злочинного режиму нацистів і наркоманів», від якого російська армія буцімто прийшла «визволити» місцевих мешканців. Окупанти почали транслювати ці тези спочатку в усних зверненнях, а згодом у друкованих пропагандистських матеріалах та на спеціально створених Telegram- і радіоканалах. Від українського та світового інформаційного поля місцевих мешканців вони намагалися повністю ізолювати.
Утім, інформаційна ізоляція спрацьовувала лише почасти й там, де було відсутнє електропостачання та інтернет-зв’язок. Однак у таких населених пунктах не могли працювати також і змі рашистів, тож ефект був амбівалентним. Якщо ж доступ до інтернету в місцевих мешканців був, то вони мали змогу переглядати звичні їм українські ресурси, які повністю перебивали російську пропаганду.
читайте також:
Нав’язування ж рашистами інформаційного порядку денного й поготів провалилось — українці абсолютно не сприймали ідей, які транслювала російська пропаганда, оскільки вони повністю суперечили реальності. Як загарбники сподівалися перекрити пропагандою очевидний збройний напад на суверенну державу й руйнування мирного життя її громадян — зрозуміти важко. Те, що спрацювало на Донбасі в ситуації революційного хаосу 2014 року за умови потужної присутності російських і проросійських змі в українському інформаційному просторі, не мало жодних шансів на успіх на очищеній від рашистської пропаганди Харківщині 2022 року.
Російські окупанти стали жертвами власної пропаганди. Живучи у створеній нею віртуальній реальності, вони думали, що в такій само реальності перебувають й українці, що давно вже не відповідало дійсності. Це на російському телебаченні існувала реальність, в якій «Україна вісім років бомбила Донбас під час громадянської війни». Натомість українці жили у правдивому інформаційному просторі, чудово розуміючи, що російська федерація окупувала й захопила не лише Крим, а й розв’язала збройний конфлікт проти України на Донбасі. Перекрити правдиву картину світу українців кількома брехливими пропагандистськими газетками російських окупантів було неможливо.
Наведений на скриншоті статті рашистського пропагандиста діалог — дуже показовий. Він намагається переконати українок вірити не власним очам і попередньому досвіду, а брехливій пропаганді. І зазнає повної поразки, в чому сам відверто зізнається.
Провокації: «Україна вас обстрілює» та «Україна вас покинула»
Швидко пересвідчившись, що без додаткових стимулів українці вірити пропаганді не будуть, рашисти спробували вдатися до провокацій. Класичною стала запозичена з часів початку війни на Донбасі технологія обстрілів житлового сектору й звинувачення в цьому ЗСУ. Мета таких провокацій зрозуміла — викликати в місцевих мешканців страх за власне життя й ненависть до захисників України, які буцімто свідомо й спеціально стріляють по мирних мешканцях. «Це Україна вас обстрілює», — таку тезу росіяни намагалися поширювати на тлі руйнувань чи навіть жертв, спричинених їхніми власними обстрілами.
Бажаного ефекту, втім, досягти окупантам не вдавалося — технологія була добре відома українцям з донбаського досвіду 2014 року, коли бойовики спеціально обстрілювали місцеве населення. До того ж усі, хто орієнтувався на місцевості, добре розуміли, що житлові будинки й вулиці обстрілюють з території, вже захопленої російськими загарбниками. Є навіть свідчення очевидців, які бачили, як окупанти розвертали РСЗВ просто посеред дороги й стріляли собі в тил.
Ще одним підступним провокативним прийомом рашистів стало вкидання тези «Україна вас покинула», поліція й адміністрація втекли, тож тепер російська армія змушена підтримувати на окупованих територіях порядок. Згодом стала навіть відома знайдена на Київщині методичка з порадами окупантам, як спілкуватися з місцевими мешканцями. На Харківщині загарбники також слово в слово відтворювали зафіксоване в цьому практичному посібнику рашистів.
Успіху ця відверта брехня рашистів не мала — всі, хто мав хоч дрібку критичного мислення, розуміли, що представників законної української влади вигнали грубою збройною силою.
Приховування нападу: прикритися «елдеенерівцями» та колаборантами
Була в Харківській області й певна специфіка порівняно з Київщиною — спроба прикрити широкомасштабний напад російської федерації діями бойовиків квазідержавних терористичних організацій «днр» та «лнр». Перші з них діяли більшою мірою на півдні тимчасово окупованої Харківщини, в районі Ізюма, другі — на півночі, в районі від Козачої Лопані до Вовчанська.
На початку вторгнення одним із завдань «елдеенерівців» було створення ілюзії продовження «громадянської війни» на сході. російське командування, судячи з усього, вважало, що бойовики з Донбасу найкраще згодяться для повторення донбаського сценарію на Слобожанщині, оскільки краще розуміються на місцевій специфіці й зможуть легше налагодити діалог з місцевими мешканцями.
Ефект виявився протилежним: за свідченнями визволених українців Харківщини, особливою жорстокістю дуже часто відзначалися саме «елдеенерівці». «Ми вісім років сиділи в підвалах, а тепер і ви посидьте!», «Харків ми зітремо з лиця землі!», «Ми страждали, то тепер і ви страждайте» — часто повторювали бойовики «лнр» і «днр» під час спілкування з місцевими мешканцями. Погодьтеся, вже самих цих слів досить, щоб викликати лише страх і ненависть, не кажучи вже про грабунки й катування, які також часто вчиняли саме «елдеенерівці».
Невдалою виявилась і ставка російських окупантів на колаборантів з місцевих мешканців. Саме їх планували легітимізувати як представників місцевої влади, до якої росія немов би не має жодного прямого стосунку. Однак те, що хоч якось вдалося провернути на Донбасі вісім років тому, абсолютно не спрацювало на Харківщині.
Колаборантів на Харківщині було надто мало, щоб налагодити повноцінну роботу окупаційної влади, що надзвичайно дратувало загарбників. До того ж рівень знань, умінь та навичок адміністративної діяльності тих, хто погодився співпрацювати з окупантами, був неймовірно низьким. Зрештою це змусило росіян призначати до окупованої частини Харківщини російських чиновників. У середині серпня «головою» Харківської області призначили мера краснодара андрєя алєксєєнка. Це, мабуть, можна вважати остаточним визнанням поразки «донбаського сценарію» на Харківщині.
Спроба приховування нападу російської федерації на Україну, провокацій та зомбування місцевих мешканців на тимчасово окупованих територіях Харківщини виявилися невдалими. Далися взнаки патріотична позиція місцевих мешканців та інформаційний імунітет до рашистської пропаганди, здобутий впродовж попередніх восьми років війни. Недолугими виявилися рашистські провокації та спроби приховати вторгнення за «елдеенерівцями» та місцевими колаборантами.
Мешканці Харківщини чудово розуміли, що на Україну напала саме російська федерація, яка намагається встановити на захоплених територіях окупаційну владу. Вони чекали на визволення і як могли допомагали одне одному й Силам оборони України.
