Військовослужбовці закріпилися в підвалі с. Олексіївка на Сумщині і весь цей час коригували вогонь та брали участь у знищенні окупантів. 5 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм,…
Сьогодні вдруге українці вшановують своїх співвітчизників, які є військовослужбовцями підрозділів Сил територіальної оборони ЗС України. У кожному населеному пункті нашої країни є люди, які з гордістю носять нарукавний знак із «зубчиками» кріпосної стіни та гербом свого краю.
І ми щоразу, коли розповідаємо нашим читачам про вояків підрозділів територіальної оборони, намагаємось вирізнити їхню індивідуальність. Їхній попередній життєвий бекграунд, мотивацію та погляди на російсько-українську війну. Бо кожен з них — частинка тої кріпосної стіни, що захищає Україну від рашистських варварів.
До прикладу, військовослужбовець окремої бригади Сил ТрО ЗСУ з Львівщини із позивним «Котигорошко». У цивільному житті його звати Ігор. І до подій 24 лютого сфера діяльності цього львівського добродія перебувала поза армійськими межами. Втім, вихований в дусі національної свідомості та патріотизму, Ігор, як і сотні тисяч інших чоловіків-українців, уже 25 лютого 2022 року стояв біля порогу місцевого ТЦК та СП.
— 23 лютого в мене був День народження. Але попри те, що поруч перебували близькі й друзі, — якось не святкувалося. Передчуття були дуже тривожні. І вони справдились, коли я прокинувся о пів на п’яту ранку наступного дня. Почитав новини, поговорив із дружиною і пішов пакувати наплічника. Бо в темні часі, що нависли над країною, кожен патріот має бути у строю. А я — вихованець «Спадщини» і слова Дмитра Донцова, які ми вивчали підлітками, закарбувалися в пам’яті міцно! — розповідає вояк.
До слова, фронтовий позивний Ігора «Котигорошко» — ще з юнацьких часів.
— Мене так колеги по таборуваннях «охрестили», як мені років 10 було. Відтоді воно прижилося. Часом навіть діти так гукають, — усміхається він.
Про українську Перемогу чоловік стверджує однозначно: вона буде. І потрібно буде багато зробити, аби, з його слів, «загнати того щура на належне йому місце», добитися відновлення кордонів України, виплати росією репарацій та відродження економіки. Та це довгий і непростий шлях.
— Територіальна оборона для мене це майбутнє української армії, — коментує вояк. — Коли навіть після закінчення війни кожен свідомий українець буде належати до цього «ордену»: мати вдома однострій, спорядження та зброю. І буде за сигналом готовий стати до лав і зреагувати на будь-яку загрозу. І коли нас таких буде декілька мільйонів — тоді нам ніякий ворог не буде страшний!
Відео: Віктор Біщук
