Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Мова йде про С-60 — радянські зенітно-артилерійські комплекси на основі зенітної гармати АЗП-57 калібру 57 мм, що були розроблені ще в сорокових роках минулого століття. Довгий час комплекси, оснащені РЛС, залишалися надійним засобом для знищення малошвидкісних повітряних цілей на середніх висотах. Але поступово їх витіснили ПЗРК, й, окрім Польщі, законсервували на базах зберігання. Утім, нині вони не тільки отримали «друге життя» на нашій війні з російським окупантом. Модернізовані українцями комплекси з АЗП-57 швидко стали серйозною загрозою для ворога та змінили перебіг боїв на нашу користь на багатьох ділянках фронту.
Офіцери цієї піхотної частини, що тримає фронт на Запоріжжі, розповіли кореспонденту АрміяInform свою історію реанімації й модернізації С-60 під виклики цієї війни. Гармати АЗП-57, зняті зі зберігання чи надані нам іноземними партнерами, вони позбавили штатної чотириколісної бази й встановили на важкі вантажівки. Над проєктом, кажуть, працювали їхні знайомі інженери з «Мотор-Січі» та ветерани артилерії. Й тепер зенітка застосовується не тільки як засіб боротьби з повітряними цілями, але і як штурмова артилерійська зброя.
У разі масованого застосування АЗП-57 все ще здатні знищити сучасний літак класу винищувач-бомбардувальник, не кажучи вже про гвинтокрили. А змога вести вогонь по наземних цілях снарядами, які мало поступаються боєприпасам спеціалізованої протитанкової артилерії, взагалі перетворило цю гармату на «чудо-зброю». Вона тепер без проблем уражає легку бронетехніку, наземні рухомі й стаціонарні цілі, зокрема й польові укріпленням рашистів, їхні безпілотники на дистанціях до шести кілометрів та висоті до чотирьох.
Гармаші підрозділу вогневої підтримки, яким командує офіцер на позивний «Барс», та їхні колеги кажуть, що робота таких гармат у його частині швидко вплинула на перебіг боїв з окупантами на багатьох ділянках фронту. По-перше, зенітки відвадили ударні гвинтокрили орків від тактики прямих ударів по наших позиціях. Б’ють вони тепер із граничних дистанцій методом кабрування, не турбуючись про точність вогню. По-друге, майже припинилися випадки, коли ББМ противника групами виїздили на відкриті місцини й нахабно били по українцях з одного місця по 20 і більше хвилин. Поменшало зухвалості й у діях мінометників ворога.
А полюють вони за цими мобільними та усюдисущими зенітками просто запекло. Місця, з яких, по-їхньому, щойно відпрацювали АЗП-57, по великій площі негайно «накривають» касетними реактивними снарядами їхні РСЗВ. З не меншою активністю полюють за ними й ударні дрони орків. Що й не дивно, позаяк для розгортання, наведення на цілі, ведення вогню й відходу на запасні позиції чи в укриття у наших розрахунків йдуть лічені хвилини. Через те знайти їх, а тим більш знищити, м’яко кажучи, проблематично. А от «клопотів» зенітники завдають московітам ще тих…
Тактико-технічні характеристики мобільних комплексів С-60:
- Тип зброї: одноствольна автоматична гармата;
- Калібр: 57 мм;
- Швидкострільність: 105-120 пострілів/хв;
- Снаряд: 57 × 348 мм SR; ОТ, ОЗТ, БЗТ, БРТ;
- Довжина ствола: 4110 мм;
- Зона ефективного обстрілу по дальності: до 6000 м;
- Зона ефективного обстрілу по висоті: 4000 м;
- Максимальна дальність стрільби: 12000 м;
- Максимальна швидкість повітряної цілі, при якій її можливо вразити: 300 м/с;
- Практична швидкострільність: 70 пострілів/хв;
- Найбільший кут піднесення: 87°;
- Початкова швидкість снаряда: 1000 м/с;
- Обслуга: 6-8 осіб.
Фото й відео з архіву частини
