«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
Здається путін зробив те, що не вдалося ані династії Романових за 300 років, ані більшовикам за 70 років. Кремлівський фюрер за двадцять два роки правління майже повністю придушив будь-які прояви вільнодумства серед російського охлосу й остаточно перетворив народ рф на безвідмовне стадо.
На тлі харківського «перегрупування» та оголошеної «часткової» мобілізації, коли військкоми почали загрібати всіх, хто не встиг сховатися, здавалося, що російські громадяни все ж знайдуть у собі сили вийти на вулиці з масовими акціями протесту. І що ж ми бачимо? Де він, той, як писав Пушкін, «російський бунт, безглуздий і нещадний»? Дагестанські протести, коли обурені мамки трохи поганяли махачкалинських ментів, та одинокі акції протесту, під час яких десятки людей знімали на телефони, як омоновці тягнуть до «воронка» одиноких «бідолаг». І тисячі ухилянтів, які готові терпіти приниження на прикордонних пунктах, аби тільки уникнути мобілізації. Якщо це всі прояви громадянської позиції, то ситуацію можна виразити фразою зі старого анекдоту, коли після слів «завтра всіх будемо вішати», пролунало лише одне запитання: «а мотузку й мило свої приносити, чи там видадуть?».
Проте все ж таки російське суспільство відреагувало на ситуацію. Щоправда, в нормальних людей таке «обурення» викликає лише сміх. «Левада-центр» оприлюднив результати досліджень щодо схвалення діяльності інститутів російської влади. Виявляється, у вересні на тлі оголошення «часткової» мобілізації цей рейтинг таки знизився. Також зменшилася впевненість у тому, що справи в країні йдуть у правильному напрямку.
Так, якщо у серпні було 67 % тих, хто вважав, що справи в країні йдуть у правильному напрямку, то у вересні їх стало лише 60 %. 27 % опитаних вважають, що країна рухається неправильним шляхом (у серпні — 24 %). До того ж аж на 6 відсотків знизився рівень схвалення самого путіна й у вересні він становить 77 відсотків.
Отже, весь протест російського суспільства вилився у падіння рейтингу кремлівського фюрера на 6 відсотків. Все… Тому, якщо ми вже згадали Пушкіна, то закінчимо словами Лермонтова: «країна рабів, країна господ». В принципі, це все, що сьогодні можна сказати про путінську росію і її невиліковність.
