Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Ми вже неодноразово розповідали про цього режисера у погонах, який ось уже протягом кількох років створює кінолітопис українського війська. Старший лейтенант Олексій Гончарук проходить службу в одній із військових частин Сухопутних військ, і вже зняв півтора десятка документальних фільмів, присвячених бойовому шляху різних бригад вітчизняного війська.
Минулої весни офіцер розпочав зйомку документального фільму «Душа броні» про окрему танкову Сіверську бригаду. На той час це була його дванадцята робота про військо. Після цього режисер створив фільм «Лицарі резерву» про 3-тю окрему танкову бригаду, яка вже цього року встигла прославити себе в боях із ворогом, стрічку «Сни волонтерів», присвячену нашим янголам добра, а також документальний фільм «Мій рубіж».
Остання стрічка була знята до 7-ї річниці ОК «Північ» та розповідала про батальйони й бригади Територіальної оборони у семи областях відповідальності оперативного командування. Що цікаво, цей фільм було презентовано 16 лютого, а вже за тиждень бійці Сил ТрО вступили в нерівний бій з окупантами. І вже невдовзі митцю стало зрозуміло, що варто приступити до роботи над новими стрічками про ці ж самі частини, які відстояли Київ та вигнали окупантів із північних регіонів України й продовжують нищити їх на Сході й Півдні. Так він розпочав роботу над «Душею броні-2022» про звитягу танкістів Першої танкової.
На сьогодні вже відзнято 10 годин інтерв’ю з понад 40 воїнами прославленої бригади, включаючи її командира, Героя України полковника Леоніда Ходу. На папері ці гігабайти відеозаписів перетворилися в понад сотню аркушів тексту, й тепер режисер, якому допомагають у роботі Світлана Наконечна та Олександра Гончарук, працює вже над монтажем кіноісторії, присвяченої героїчній обороні Чернігівщини.
Журналістові АрміяІnform режисер розповів, що стрічка створюється за підтримки ОК «Північ», Національної федерації самбо України та багатьох його друзів-однодумців. А ще – трохи відкрив завісу таємничості, анонсувавши для наших читачів кілька родзинок із понад 40 історій героїв-танкістів.
– Одна з розповідей наших героїв була про перший бій танкістів, що стався надвечір 24 лютого неподалік Чернігова, – розповідає митець. – Тоді два наші танки та підрозділ Сил ТрО зустріли головний дозор рашистів на десяти танках. КамАЗом тероборони наші перекрили дорогу. Танковим пострілом ворог знищив вантажівку, та, на щастя, ніхто не постраждав. А ось наші хлопці влучили у два російські танки. Інші втекли з поля бою. Коли підійшли до одного з підбитих танків ворога, побачили, як крутиться каток, поруч валяється розірвана гусянка, двигун працює, а екіпаж накивав п’ятами.
Ще одна непересічна історія – розповідь капітана-зенітника, який зі «Стінгера» знищив десяток літальних апаратів ворога – майже порівну літаків і гелікоптерів. Уже за перші кілька тижнів бойової роботи цей офіцер навчився бити на звук – ворожа авіація перейшла на нічну роботу, тож це вміння дуже допомагало йому приземляти зухвалого противника.
Також цікавими є розповіді учасників боїв на Чернігівщині про те, як танкісти навчилися працювати не лише прямою наводкою, а й з закритих вогневих позицій, як артилерія. Одного разу в такий спосіб їм вдалося знищити ворожий танк на відстані 7 кілометрів.
І таких цікавих історій у фільмі – безліч. Тож чекаємо на завершення роботи й презентацію стрічки «Душа броні-2022»! Режисер планує її на День захисників і захисниць України, 14 жовтня.
У липні 2026 року через агресію рф проти України загинули щонайменше 437 цивільних, 2610 дістали поранення, підрахувала Моніторингова місія ООН з прав людини.
Роберт Шагєєв, який 2014 року без бою здав окупантам єдиний український підводний човен «Запоріжжя» та перейшов до флоту рф, загинув 13 серпня 2026 року.
Амур-Нижньодніпровський райсуд Дніпра 11 серпня 2026 року вперше очно засудив російського полоненого за зґвалтування жінки на Донеччині (ст. 438 ККУ).
Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…