Підписання нових мотиваційних контрактів дає можливість отримати чіткі терміни служби з подальшою гарантованою відстрочкою від мобілізації. Процедура переходу на новий контракт спрощена…
Амур-Нижньодніпровський райсуд Дніпра 11 серпня 2026 року вперше очно засудив російського полоненого за зґвалтування жінки на Донеччині (ст. 438 ККУ).
Що відомо про злочинця
- Карпілович Сергій Петрович (20 січня 1975 року народження) — уродженець селища Мотко в Карелії, росія. Провів близько 30 років у російських в’язницях за скоєння крадіжок.
Перебуваючи в колонії, підписав контракт на війну проти України. Свій вчинок засуджений мотивував бажанням анулювати судимості та влаштувати подальше життя. Служив стрільцем у 114-й окремій мотострілецькій бригаді (в/ч 42038) 51-ї загальновійськової армії Південного військового округу зс рф.
Із вересня до грудня 2025 року він перебував у селі Золотий Колодязь Покровського району Донецької області, де майже одразу дістав поранення й більше не виходив на бойові завдання, переховуючись у підвалі приватного будинку. У грудні 2025 року його взяли в полон бійці бригади “Азов”. Наразі він перебуває в одному із СІЗО Дніпра.
Обставини злочину
Активні бойові дії в районі села Золотий Колодязь розпочалися у травні 2025 року, а в серпні російські війська почали проникати в населений пункт малими піхотними групами.
Постраждала цивільна жінка раніше евакуювалася до цього села і доглядала за лежачим хворим чоловіком. Після того як її житло було повністю зруйновано внаслідок бомбардувань, вона разом із другом була змушена переселитися до підвалу.
Невдовзі до цього ж підвалу вдерлися озброєні російські солдати: Карпілович і двоє інших — “Афоня” та “Грек”.
Приблизно через тиждень товариш постраждалої, цивільний чоловік, загинув, і жінка залишилася в невеликому підвалі разом із трьома озброєними окупантами.
Карпілович під час бойових дій дістав поранення лівої гомілки, тому тривалий час не виходив на завдання, а потерпіла була змушена доглядати за ним, обробляти його рани та шукати їжу під обстрілами. На початку жовтня 2025 року він почав вчиняти щодо неї сексуальне насильство.
Жінка не мала можливості покинути підвал, оскільки на вулиці тривали постійні обстріли та літали дрони. Крім того, в усіх інших вцілілих підвалах села також дислокувалися озброєні російські солдати, тому просити про допомогу було ні в кого.
Коли Карпілович вживав алкоголь, він ставав неадекватним. Він міг силоміць вигнати жінку з підвалу під обстріли та дрони, а потім не дозволяти їй повернутися назад.
Щоб вижити, жінка була змушена погоджуватися на його вимоги.
Систематичне насильство припинилося лише 10 грудня 2025 року, коли під час контрнаступу Збройних Сил України бійці бригади “Азов” зайшли в підвал та взяли Карпіловича разом із його співслужбовцями, які весь цей час перебували поряд, у полон, а жінку успішно евакуювали.
Вирок
Російського окупанта визнали винним у скоєнні воєнного злочину — жорстокому поводженні з цивільним населенням (ч. 1 ст. 438 КК України) — і засудили до позбавлення волі на строк 12 років.
Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22025000000001108 від 12.12.2025 р.
