Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Воїни-протитанкісти окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка продовжують успішно утримувати позиції ЗСУ та безупинно нищити ворожу «броню» на Херсонському напрямку.
— Ми влучно відпрацювали по техніці ворога, — говорить командир протитанкового відділення «Борода». — Швидкість згортання і бойового розгортання підрозділів, точність і мобільність — наш головний козир.
Оператори українського ПТРК помітили техніку окупантів. Мить, і хлопці висуваються максимально близько до лінії переходу в атаку, після чого лунає команда і воїни починають свою роботу — безжально палити російських окупантів та їхню техніку.
— Ось ракети калібру 130-мм, наша установка «Стугна-П». Розкладаємо триногу, встановлюємо пускову установку, наводимо лазером на ціль, — розповідають, розгортаючись, хлопці.
Але ніхто не зволікає, зробили пуск, вилетіла ракета, довели, влучили — й отакої, з першого ж пострілу мінус рашистський танк. Зі завданням впоралися!
— Головне, щоб підрозділ працював, як злагоджений механізм, тоді маємо приголомшливі результати, — каже військовий з позивним «Борода».
Загалом за останні кілька місяців протитанковий розрахунок «Бороди» «відправив на дємбєль» 4 ворожих танки, 2 БМП та іншу броньовану техніку.
— Багатенько росіян вже набили, — розповідає командир розрахунку і показує відео, на якому він разом зі своїм побратимом з позивним «Дяк» палять російський танк, який помітили на одній з ділянок.
— Цілі знищено! — радіють хлопці.
— Наше завдання приїхати, оцінити ситуацію, швидко окопатися та відпрацювати. Наше життя — це яма, — жартує Борода, — чим глибше викопав, тим більше ймовірність того, що не зачепить.
Хоча інколи через часту зміну вогневих позицій змоги викопати окоп немає, тому діяти треба швидко, для страху часу точно не лишається.
Хлопці зазначають, що з тієї значної кількості протитанкового озброєння, яке наразі є в активі Збройних Сил України, український протитанковий ракетний комплекс «Стугна» залишається одним із найкращих ПТРК.
— Наша «Стугна» не поступається американському «Джавеліну», а у дечому навіть краща. «Джавелін» працює за принципом «вистрелив-забув», а працюючи зі «Стугною», ми повинні утримувати ціль в перехресті прицілу доти, поки ракета не влучить прямісінько у об’єкт. Дальність пострілу «Джавеліна» 2,5 км, а «Стугни» вдвічі більша — 5 км. Український аналог безпечніший для бійця, тому працювати з ним ми можемо з окопу чи бліндажу, — зізнаються наші захисники.
— У ворога багато страху, він боїться, — розповідає «Борода». — Це дуже помітно, вони нервують, бо розуміють, що вони на чужій землі, а ми на своїй. Але ми точно знаємо, що кожна знищена одиниця техніки наближає нашу перемогу та підриває бойову міць ворога, і це точно допоможе нам просуватися вперед для звільнення тимчасово окупованих територій.
— Нам є за що боротися! — запевняють наші захисники.
Фото авторів
