Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Внаслідок кількох важких поразок в Україні російська армія втратила значну кількість «сучасної» техніки та професійних військових, які вміли нею користуватися. Мова йде про танки, БМП, літаки, вертольоти, реактивну та ствольну артилерію, а також ракетні комплекси, що масово використовуються на полі бою.
Цей процес поступово проглядається у зведеннях ЗСУ. Якщо на початку широкомасштабного вторгнення українські військові звітували про знищення російських «Тигрів», «Тайфунів», БТР-82, Ка-52, Су-34 та Су-35, то нині акцент поступово зміщується в бік МТЛБ, БТР-80, Мі-24, Су-24 та Су-25. Так само й з військовополоненими, більшість з яких тепер є не кадровими військовими, а мобілізованими як з рф, так і з тимчасово окупованих територій України.
Для відновлення боєздатності виведених з передової частин та підрозділів техніку та особовий склад необхідно якось компенсувати. І якщо звичайного піхотинця, який користується лише стрілецькою зброєю можна більш-менш навчити за невеличкий проміжок часу, то на фахівця, що визначає бойову готовність підрозділу, потрібно витратити набагато більше ресурсів.
З технікою все зрозуміло. На численних складах та арсеналах по всьому рашастану ще достатньо морально та фізично застарілого непотребу у вигляді радянських «консервів» 70–80-х років минулого сторіччя. Нині цей непотріб масово везуть в Україну на «утилізацію», бо здебільшого ця техніка не витримує навіть невеличких маршів та кількасот пострілів. Але, як кажуть, більше й не треба.
З особовим складом усе набагато складніше. За 8 років війни в Україні вже загинуло чимало «отпускніков» призовного віку, які мали навички керування таким озброєнням та бажання повоювати. Тож після оголошення на рф мобілізації російські соціальні мережі почали наповнюватися інформацією про реальну картину того, що відбувається.
В армію рф для керування мотлохом 70–80-х років почали призивати тих, хто керував нею в роки її «молодості» — отже, вислів «у бій ідуть тільки старики» заграв новими барвами.
Добірка дописів із російських соцмереж:
Москва. Сусіду полковнику 63 роки. Сьогодні вручили повістку.
***
Якутія. Забрали батька, йому 58 років, ніколи не служив, але має ВОС.
Прийшли вночі, вручили повістку, вранці привезли до військкомату, а зараз він уже летить у військову частину.
***
Волгоград. Моєму співробітнику 55 років, також дали повістку. Мав з’явитися наступного понеділка, але сьогодні подзвонили йому додому й сказали бути завтра вранці.
***
У Самарі забрали чоловіка 60 років, служив раніше (дуже давно), сержант. Знайомий мого тата. Пішов у військкомат (сам!) зніматися з обліку. Там і забрали.
***
Волгоград. У нас на роботі забрали співробітника у віці понад 61 рік. Підполковник, бойовий досвід.
***
У всіх віддалених селах та Улан-Уде роздали повістки. Потрапили під них 60-річні. Автобусами привозили на призовний пункт.
Так… «русскій хом’ячок» уже не той…..
