Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Рівно сім місяців тому зупинилося нормальне навчання у школах прикордонних громад Харківської області, захоплених у перші дні широкомасштабного нападу росії на Україну. На багатьох класних дошках шкіл в окупованих селах аж до звільнення лишилось свідчення про останній мирний навчальний день − напис «23 лютого, класна робота».
-
- Шкільні дошки в кабінетах Слобожанського ліцею Липецької громади після деокупації села Липці
-
- Шкільні дошки в кабінетах Слобожанського ліцею Липецької громади після деокупації села Липці
-
- Шкільні дошки в кабінетах Слобожанського ліцею Липецької громади після деокупації села Липці
-
- Шкільні дошки в кабінетах Слобожанського ліцею Липецької громади після деокупації села Липці
Утім, попри російську окупацію, українські вчителі не припиняли вчити дітей навесні й упевнено розпочали новий навчальний рік у вересні.
Діти вчилися в мене вдома — Ольга Істоцька
Села Липецької та Циркунівської сільських територіальних громад, розташованих на північ від Харкова, російські окупанти захопили вже в перший день нападу. На підступах до обласного центру тривали інтенсивні бойові дії, загарбники зайняли шкільні приміщення, розмістили на подвір’ях військову техніку. Продовжувати навчання у школах було за таких умов абсолютно неможливо. І тоді українські вчителі поновили навчання вдома, збираючи учнів у власних оселях.
Понад три місяці під окупацією навчала учнів у себе вдома вчителька початкових класів Липецького ліцею імені П. В. Щепкіна Ольга Істоцька. Збирати вдавалося не всіх і не завжди, ходити вулицями села, особливо на значні відстані, не завжди було безпечно, але навчання все одно не припинялось − майже кожного дня вдома у вчительки збиралися 7-8 дітей.
Я зрозуміла, що потрібно продовжувати навчання. Спочатку я писала уроки від руки та намагалася знайти батьків, щоб вони могли сфотографувати аркуш. Дітям було ходити небезпечно та й мені було важко та лячно. Потім я запропонувала тим, хто може дістатися до мене, приходити на уроки. Не було світла, друкованих матеріалів, парт, місця, але ми намагалися закінчити навчальний рік. Програму з української мови ми виконали, а ось математику все одно не встигли, − Ольга Істоцька
Тривало навчання аж до початку червня, коли приходити продовжувала лише одна дівчинка, бо всі інші разом з батьками виїхали з-під окупації. Коли дітей в селі майже не лишилося, евакуювалась і сама вчителька. Виїхавши до Латвії, вона продовжила навчати школярів, тепер уже дистанційно.
Евакуювались і продовжили навчання дистанційно
Колеги Ольги Істоцької поновили навчання в інший спосіб − у нагоді став досвід «дистанційки» під час пандемії коронавірусу. Просто під окупацією навчатися у цей спосіб було неможливо − з першого ж дня нападу зникла електроенергія, а з нею і доступ до мережі Інтернет. Однак уже впродовж березня більшість учнів та вчителів виїхали з-під окупації і змогли налагодити навчання дистанційно. Зокрема, так продовжила навчати дітей вчителька біології Слобожанського ліцею Оксана Дриль.
-
- Кабінет біології Слобожанського ліцею Липецької громади після деокупації
-
- Кабінет біології Слобожанського ліцею Липецької громади після деокупації
-
- Кабінет біології Слобожанського ліцею Липецької громади після деокупації
-
- Кабінет біології Слобожанського ліцею Липецької громади після деокупації
-
- Кабінет біології Слобожанського ліцею Липецької громади після деокупації
Директор видав наказ по школі про відновлення дистанційного навчання й уже в квітні ми розпочали спочатку консультації, а потім і проведення повноцінних уроків на звичній з часів поширення коронавірусу платформі ZOOM. Завдяки цьому учні змогли завершити навчальний рік у нашому ліцеї, — Оксана Дриль
Подібним чином працювали й чимало вчителів з інших навчальних закладів Липецької та інших тимчасово окупованих російськими агресорами громад Харківської області. Попри окупацію, українська освіта на Харківщини продовжувала функціонувати.
Перший урок нового навчального року
«Ми — українці: честь і слава незламним!» − таку назву мав перший урок нового навчального року в Липецькому ліцеї, названому на честь заслуженого вчителя України Петра Васильовича Щепкіна (1865–1941). Ліцей має давні традиції, які бережуть і розвивають сучасні педагоги. Творчо підійшли вони і до традиційного першого уроку 2022−2023 навчального року, який відбувся ще до звільнення села від російських окупантів.
-
- Скриншоти дистанційного уроку з сайту Липецького ліцею імені П. В. Щепкіна
-
- Скриншоти дистанційного уроку з сайту Липецького ліцею імені П. В. Щепкіна
-
- Скриншоти дистанційного уроку з сайту Липецького ліцею імені П. В. Щепкіна
-
- Скриншоти дистанційного уроку з сайту Липецького ліцею імені П. В. Щепкіна
ХАРКІВ! Наше улюблене місто! Як ми кохаємо тебе, як пишаємося тобою! Віримо, що ти вистоїш! Ми впевнені в перемозі Добра над Злом. Ми віримо, що перемога буде за народом України. Як її вірні доньки й сини будемо на своєму фронті − у навчанні досягати успіхів задля майбутньої незалежної вільної держави, ім’я якій УКРАЇНА! − говорять учні Липецького ліцею імені П. В. Щепкіна
Будівля цього навчального закладу, на щастя, помірно постраждала від війни, тож є надія, що принаймні наступний навчальний рік учні ліцею зможуть розпочати у звичних затишних навчальних класах. Нині, на жаль, повертатися до Липець ще зарано. Віцепрем’єр-міністр — Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук, яка днями відвідала Липці, наголошує, що мешканцям деокупованих населених пунктів Харківщини ще зарано повертатися додому. Особливо це стосується прикордонних із російською федерацією громад, таких як Липецька.
Міжнародний день миру
Більшим за бажання якнайшвидше повернутися до рідного села є для учнів Липецької громади лише бажання миру. Школи розпочали навчальний рік тоді, коли громада ще була окупована. Однак завдяки мужнім воїнам із Сил оборони України зустріти Міжнародний день миру учні й учителі змогли вже знаючи про звільнення рідного села. Це неймовірно надихнуло всіх місцевих мешканців, і школярі також не лишилися осторонь − до Міжнародного дня миру учні Слобожанського ліцею провели флешмоб «Мої рідні, вільні Липці».
-
- Малюнки флешмобу «Мої рідні, вільні Липці» до Міжнародного дня миру
-
- Малюнки флешмобу «Мої рідні, вільні Липці» до Міжнародного дня миру
-
- Малюнки флешмобу «Мої рідні, вільні Липці» до Міжнародного дня миру
-
- Малюнки флешмобу «Мої рідні, вільні Липці» до Міжнародного дня миру
-
- Малюнки флешмобу «Мої рідні, вільні Липці» до Міжнародного дня миру
-
- Малюнки флешмобу «Мої рідні, вільні Липці» до Міжнародного дня миру
Так сталося, що напередодні свята наші рідні Липці були звільнені від окупантів. Учні ліцею до дня миру провели флешмоб «Мої рідні, вільні Липці», в рамках якого малювали куточки сіл Борщова, Слобожанське, Липці, складали вірші, знімали відео, писали есе. Тож усім нам МИРУ, і нехай дитячі мрії здійсняться − скоріше ми всі повернемось додому. Слава Україні, низький уклін ЗСУ і всім, хто наближав мир і звільнення сіл Липецької громади! − заступник директора Слобожанського ліцею з виховної роботи Віра Єна
Яскраві малюнки учасників флешмобу переконливо засвідчують, що Липці − це невід’ємна частинка України. Саме з таких численних сіл, містечок, міст зшивається велике нерозривне полотно нашої держави.
Зшити розірвані рани країни
Рік тому, до 30-річччя незалежності, школярі Липецької громади долучились до Національної арт-події «Молодь inUA». У її межах юні учасники з усіх куточків України мали представити власне бачення майбутнього нашої держави. Малюнок учнів Слобожанського ліцею зберігся у холі сплюндрованого загарбниками навчального закладу.
Цей малюнок виявився пророчим − на ньому дівчинка жовтими і синіми стібками зцілює нашу країну, пришиваючи до неї відірвані частинки на сході та півдні. Тоді, у серпні 2021 року, йшлося, звичайно, про Крим і частини Донбасу. Нині картина набула нового значення, однак сенс її лишився незмінним − Україна обов’язково буде мирною і цілісною.
