«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Якою є справжня мета російських агресорів, загарбників та окупантів у розв’язаній ними війні проти українського народу та держави Україна? Чого саме прагнуть вони досягти, заявляючи про «денацифікацію»? Зрозуміти це допомагають знаки, які наочно розставляють усі крапки над літерою «і».
Колись ця буква у російській абетці була, й усталений вислів «розставити крапки над „і“» зберігся у російській мові до сьогодні. Однак нині розставити крапки над «і» росіяни, на відміну від українців, уже не можуть, бо такої літери більше у них немає. Доведеться зробити це за них.
ХАРКІВ
На виїзді з Харкова на об’їзну дорогу бачимо великий напис «ХАРКІВ». Колись він був пофарбований у кольори українського прапора, і зараз жовта та синя барви ще де-не-де тримаються на іржавому залізі понівечених вибухами і вогнем літер.
Залізний напис міцно стоїть на двох потужних бетонних блоках. Він — символ незламного залізобетонного Харкова — Міста, яке зупинило навалу рашистів і стримувало їх понад пів року, доки Україна збирала сили і готувалась до звільнення тимчасово окупованих територій Харківщини.
Літера «І» у написі «ХАРКІВ» упала, але залізобетонне місто встояло.
Кількох літер у написі бракує. Упала, зокрема, й велика буква «І». Складається враження, що по напису «ХАРКІВ» й особливо по літері «І» російські загарбники стріляли прицільно, прагнучи знищити ненависні їм синьо-жовті кольори та відсутню в сучасному російському алфавіті букву.
ЛИПЦІ
Якщо їхати від знака «ХАРКІВ» майже прямо на північ, то приблизно за 20 км ви в’їдете до села Липці. Російські загарбники захопили його у перший же день широкомасштабного нападу на Україну. Саме з напрямку цього села на Харків йшли колони ворожої бронетехніки й звідси окупанти обстрілювали житлові квартали міста з РСЗВ.
Звільнили Липці на початку другої декади вересня у результаті масштабного українського контрнаступу в Харківській області. Першим, що побачили українські військові на в’їзді до села, став дорожній знак із назвою населеного пункту. Відразу після захоплення Липця окупанти намалювали на ньому російську «Ы» замість української «І», утверджуючи таким чином «русский мир» на окупованій ними території.
Українські захисники повернули «І» у назву Липець, стерши «Ы» російських окупантів.
Змінений напис так обурив захисників України, що вони поспішили відразу виправити написане загарбниками. Українські воїни не мали з собою фарби і тому використали синю ізоляційну стрічку, щоб повернути українській «і» її зворушливу крапочку. На початку напису тією ж стрічкою воїни додали букву «У», щоб заглушити «Ы» загарбників, стерти яке відразу змоги не було. А згодом замалювали і цю позначку загарбників, яка у назві Липців різала око так само боляче, як літери «Z» на ворожій бронетехніці.
МАРІУПОЛЬ
Свого часу мережу облетіли світлини з в’їзду до захопленого російськими окупантами Маріуполя. На них зафіксовано, як чоловіки у спецодязі комунальних служб замінюють дорожні знаки, прибираючи з них українську літеру «І» й замінюючи її на російське «И».
Саме заради цього росіяни убили тисячі маріупольців і вщент зруйнували квітуче місто, перетворивши його будинки та вулиці на декорації до жахливого постапокаліптичного фільму. Саме це є прагненням нацистського за своєю сутністю «русского мира» — знищити все українське і перетворити все навколо на росію й усіх — на росіян, «русских». Незгодних же російські нацисти, для позначення світоглядної позиції яких використовують вдалий термін «рашизм», готові або винищити, або вигнати геть з їхньої рідної землі.
Ми обов’язково повернемо українському Маріуполю його «І».
Прибрати україномовну назву Маріуполя з дорожнього знака стало для російських окупантів першочерговим завданням. Маріуполь лежав у руїнах, тисячі мешканців гостро потребували елементарної допомоги, просто у дворах будинків на дитячих майданчиках земля горбилась свіжими могилами — а загарбники переставляли знаки з назвою міста. І ніхто з них не говорив, що це «не на часі» чи «є важливіші справи».
Але ми обов’язково повернемо українському Маріуполю його «І».
Далі буде…
