ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #ВТРАТИ ВОРОГА #LIFESTORY #ГУР ПЕРЕХОПЛЕННЯ

«Вірний завжди»: бої за Маріуполь та пекло полону морпіха Познанського

Life story Публікації
Прочитаєте за: 6 хв. 13 Вересня 2022, 14:07

Майор Павло Познанський вижив у пеклі. П’ять кульових поранень, пошкодження спинного мозку, пробиті легені — такий слід залишила війна в його житті. А ще — майже три місяці полону і втрата побратимів на його очах… Але він не зламався і нині бореться за повноцінне життя.

Про героїчну оборону Маріуполя і пекло, через яке йому довелось пройти, він розповів кореспонденту АрміяInform.

У ніч з 23 на 24 лютого отримав бойове завдання в районі села Водяне

Павло виріс у курортному містечку Очаків. Навчався в Миколаївському юридичному ліцеї. Згодом у Львові вступив до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, закінчив загальновійськовий факультет.

Війну зустрів у Миколаєві у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського на посаді заступника командира танкового батальйону. Чорний берет морпіха отримав у 2015-му. З того часу — у постійних ротаціях на Донеччині.

На початок широкомасштабного вторгнення командир загальновійськового резерву бригади майор Познанський мав у підпорядкуванні 7 одиниць техніки. У ніч з 23 на 24 лютого він отримав бойове завдання в районі села Водяне поблизу Маріуполя. Замаскувавшись, екіпажі зайняли свої місця в танках і були готові для відбиття наступу противника. Тоді вони ще не знали, наскільки будуть затяжними бої…

Танкісти рятували побратимів ціною власного життя

Противник прорвав оборону Маріуполя. Окупанти зайняли майже пів міста. Було багато піхоти, але екіпажі танків морпіхів у взаємодії з військовими формуваннями, які на той час захищали місто, готові були нищити ворога до останнього.

Побратимів з інших військових формувань, які залишились на території противника, танкісти рятували ціною власного життя.

Почався сильний артобстріл. Один із екіпажів бригади вивозив військових з Маріуполя у безпечні місця. Але на зворотному напрямку машина біля мосту поблизу міського автовокзалу потрапила під обстріл противника. Ворожий снаряд влучив у танк і боєкомплект здетонував. З екіпажу ніхто не вижив…

Пекло на землі: трупи, голод і відсутність боєприпасів

Підрозділ майора Познанського перебазувався на територію заводу «Азовмаш» та Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча. Закінчувалась їжа. Хлопці змушені були відкрити заводські резервуари з технічною водою. Серед цивільних було багато поранених і попри те, що запаси танули на очах, військові їм допомагали: відправляли машини з солодощами, крупами, медикаментами тощо.

Павлу і його хлопцям було важко, але навіть подумки вони не думали здаватися. Закінчувались боєприпаси. Гинули люди. Ворог вів настільки щільний вогонь, що тіла побратимів поховати по-людськи було просто неможливо. Трупи лежали в ангарах у мішках та спальниках. Поміж них ходили люди, голодні собаки. Загиблих більшало щодня.

Коли наші зайняли оборону на заводі, орки стали морально тиснути — почали закидати їх листівками про здачу у полон. По радіостанції розповідали про оточення і що немає сенсу чинити опір. Проте на них ніхто не зважав.

Багато підрозділів різного профілю зайняли оборону. Батальйону надали окрему ділянку, де мали обладнати позиції для охорони визначеного сектору. Противник вів щільний вогонь, але хлопці вдало відбивали його — до морпіха та його підлеглих просто неможливо було прорватися.

Майже три тижні окупанти воювали… з монументом танку Т-64

З посмішкою Паша згадує, як «друга армія світу» влаштувала справжню битву з монументом танку Т-64 поблизу заводу.

Пам’ятник стояв біля будівлі. Авіація працювала по ньому регулярно. Хлопці спочатку не надали цьому значення. Проте окупанти наполегливо протягом декількох тижнів скидали на муляж бомби. Стало зрозумілим, що ворог так воює з пам’ятником.

Монумент Танку Т-64, м. Маріуполь

Бійці жартували, і така «дута велич» ворога неабияк піднімала їм настрій.

«Вікуля, я так люблю вас!» пролунало наче востаннє

Дружина Павла Вікторія відчула біду, коли 10 квітня він вперше не вийшов на зв’язок. Розмовляла з ним, а він ніби прощався. Інтернет був лише в одному доволі небезпечному місці на заводі, тож щоразу, ризикуючи життям, він збирався на вишку повідомити їй, що живий. І щоразу вона намагалась підбадьорити його. Розповідала про сина. Йому лише чотири рочки, але саме він допомагав їм обом пережити всі випробування долі.

Павло дуже змінився з народженням хлопчика. «Я не можу бути суворим, я так мало його бачу», — казав він дружині, коли та сварила малого сина-бешкетника.

«Вікуля, я так люблю вас!». І по голосу вона відчувала його настрій. Коли з’явилась перша інформація про прорив підрозділів бригади з оточення, у неї ледь не зупинилось серце від хвилювань.

«Дайте мені померти самому, не добивайте»

Тривали важкі бої, противник нарощував сили. Сенсу залишатися на заводі вже не було. Тож у ніч з 10 на 11 квітня комбат отримав завдання йти на прорив до наших підрозділів у бік Запоріжжя.

Ворог зустрів наших хлопців масованим вогнем, артилерією, фосфорними бомбами та «Градами». Здавалось тієї миті вони гатили з усього, що мали. Були величезні втрати. Хлопці від’їхали на 10 кілометрів від заводу. Колона зупинилась. Техніка палала. За планом вони мали з’єднатися невеликими групами і йти далі до своїх на Запорізькому напрямку.

Павло з іншими двома побратимами зі зброєю двоє діб ішли пішки. Їжі не було. Воду пили з річки. Раптом почався обстріл. Павло спробував маневрувати, побіг за бугор, проте кулеметна черга його зупинила. Він впав.

Окупанти підійшли до нього впритул із зарядженим автоматом. Один з них був готовий вистрілити. Павло прошепотів ледь чутно: «дайте мені померти самому, не добивайте». Вони не звернули уваги на його слова. Обшукали. Забрали берет морпіха та документи, зброю. Зв’язались зі своїм командиром, і той наказав забрати його в полон.

Перемотаний скотчем, годину зо дві він лежав на кручі, зниваючи від болю, доки за ним не приїхав автобус. П’ять кульових ран, пошкодження спинного мозку, пробиті легені. Павло втратив багато крові. Він помирав…

Окупанти включили Павла у список на обмін, бо думали, що не виживе

Інформації про нього не було ніякої. Але Вікторія вірила, що він знайде можливість вийти на зв’язок. Коли дізналася, що поранений і ледь живий, просто ридала від щастя. Він вижив…

А потім майже три місяці полону і молитв до Бога з проханням врятувати йому життя. У Павла віднялись ноги, поранення ускладнювало його стан щодня. Як скажуть згодом лікарі, був втрачений дорогоцінний час для відновлення.

Йому дозволили зателефонувати дружині лише раз. Ледь чутним і дуже слабким голосом він розповів їй про свій стан. Вікторії було страшно. Знаючи Пашу, який він сильний, спортивний, забрати у нього ноги — це справжнє випробування. Але вона вірила і налаштовувала його на те, що все буде добре.

Якби цинічно це не звучало, але саме важке поранення врятувало Павлу життя. Його включили у список на обмін, бо думали, що не виживе. Молитви були почуті — його справді оберігали вищі сили…

5–6 годин важких тренувань щодня повертають морпіха до життя

Павла важко було впізнати, адже він схуд на 30 кг. На швидкій його привезли на підконтрольну територію. Тремтячими руками він тримав слухавку: «Вікуля, мене обміняли». І це був один із найщасливіших моментів їхнього життя.

PS. Він вижив дивом. Страх не побачити більше один одного родину зблизив як ніколи.

Як минає його день тепер? О сьомій підйом. На сніданок — улюблена яєчня з овочами та кава. А потім 5–6 годин важких тренувань — безперервної праці над собою, щоб повернути собі повноцінне життя. Заради себе, батьків, коханої і сина, заради ПЕРЕМОГИ над ворогом!

На питання, що допомогло вижити, офіцер залишився вірним гаслу морських піхотинців і відповів мені так: «Я вижив, бо Богу ще потрібен на цій землі. Вірний завжди! Собі і ЗСУ».

Фото автора та із сімейного фотоархіву родини Познанських

Читайте нас в Telegram
На півдні спецпризначенці спалили склад БК разом з окупантами

На півдні спецпризначенці спалили склад БК разом з окупантами

Воїни ССО спалили склад БК та знищили військових противника на Півдні.

МАГАТЕ заявило про чергову атаку безпілотника по Запорізькій АЕС

МАГАТЕ заявило про чергову атаку безпілотника по Запорізькій АЕС

Сьогодні, 18 квітня, Міжнародне агентство з атомної енергії повідомило про атаку невідомого безпілотного літального апарату по території навчального центру Запорізької атомної електростанції, що примикає до майданчика.

На Полтавщині до 15 років засуджено місцевого проросійського «політексперта» 

На Полтавщині до 15 років засуджено місцевого проросійського «політексперта» 

Суд виніс вирок жителю Полтави, який співпрацював з аналітичним порталом рф «Фонд стратегічної культури».

Постачання ППО та спільні оборонні проєкти: Глава держави мав розмову з віцеканцлером Німеччини

Постачання ППО та спільні оборонні проєкти: Глава держави мав розмову з віцеканцлером Німеччини

Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із віцеканцлером Німеччини Робертом Габеком під час його візиту до Києва. Темою розмови було зміцнення ППО України сучасними системами та двостороння співпраця у сфері ОПК.

У ЗСУ показали, як естонські інструктори тренують наших новобранців

У ЗСУ показали, як естонські інструктори тренують наших новобранців

Військовослужбовці Збройних сил Естонської Республіки в рамках базової загальновійськової підготовки особового складу Збройних Сил України у Великій Британії проводять заняття з навчання ведення позиційних бойових дій.

Україна та Чехія розпочали переговори щодо двосторонньої безпекової угоди

Україна та Чехія розпочали переговори щодо двосторонньої безпекової угоди

Українська сторона провела переговори з чеською стороною щодо підготовки проєкту майбутньої безпекової угоди.

Захищаємо світ

00
00
00
ВАКАНСІЇ

Лаборант киснедобувної станції

від 20000 до 25000 грн

Васильків

Військова частина А1789

Механік-водій БТР/БМП

від 55000 до 125000 грн

Слов'янськ

Батальйон спеціального призначення Донбас 18 Слов'янської бригади Національної гвардії України

Командир міномета 155 окремого батальйону територіальної оборони

від 21000 до 54000 грн

Степанівське, Сумська область

Водій-електрик, військовослужбовець

від 25000 до 125000 грн

Київ, Київська область

Помічник гранатометника

від 21400 до 121400 грн

Дніпро

31 Бр НГУ ім. генерал-майора Олександра Радієвського

Медсестра/медбрат

Дніпро

93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр"