Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
− Товаришу командире! Гляньте-но сюди.
Командир батальйону підійшов до ще теплого свіжекинутого Т-72. Попри очікування звичного трофейного хламу, в ящиках для ЗІПу виявилася… земля.
Так, звичайна українська земля. На цілком зрозуміле запитання, яке літературно може звучати «І навіщо воно там вам? Напевно, цибулю вирощувати?», полонений рашист зміг вичавити з себе:
− Захист.
Наші танкісти ошелешено перезирнулись.
− Що? Який в біса захист???
Той вперто повторив:
− Захист. Від кумулятивних снарядів…
Командир лише похитав головою:
− «Друга армія світу»… Що, вже гума з картонками не рятує? Ну, нічого. На наших заводах поставлять динамічний захист, і буде цей танчик повертати БК законному власникові. У повному обсязі.
