Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 23 серпня 2024…
Ігор Дубляк — старший солдат Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. До 24 лютого довгий час працював шеф-кухарем у великих мережах ресторанів, потім 9 років бренд-шефом у проєкті «Готуємо разом з Miele», де вчив інших гастрономічних тонкощів професії.
Строкова служба і рецепт однієї військової страви
— Перша зустріч з українським військом відбулась 20 років тому, тоді я служив у батальйоні забезпечення тогочасної Національної гвардії України (1991–2000). В армію на строкову службу я пішов як кухар 4 розряду. У ті часи все було просто: «відро крупи, два відра води і черпак солі». Інші варіанти були відсутні і не було іншого бачення. А тепер, опинившись у лавах ЗС України, уже знаю, як ті ж самі інгредієнти можна по-різному розкласти, розділити етапи приготування, і в результаті зробити страву в рази смачнішою. Кожен кухар має одні ті самі інгредієнти. В армії їжа має бути безпечною і смачною. Можна приготувати звичайну кашу, а можна її приготувати смачною. І якщо ти додаєш трохи себе, то воно і виходить смачно.
Авторський рецепт армійської «дріб 16»:
В армії всі не люблять «дріб 16» — ту саму перловку. Перловка — це універсальна крупа і до неї є декілька підходів. Її треба промити, замочити, щоб вона в себе взяла вологу. Потім обсмажити овочі і вже в них висипати крупу. Готувати протягом двох годин, підливаючи потроху води. Виходить аналог італійського різотто. Ось тоді буде смачно. У мене всі її їдять: страва соковита, є в ній смажена цибулька та морква. Це зовсім інший смак, зовсім інший рівень. Словом, buon appetito, хлопці!
Шлях до війська
У перші дні широкомасштабного наступу росії на Україну Ігор відправив свою родину за кордон, а сам опинився у Львові. На стадіоні «Арена Львів» він як волонтер готував їжу для біженців і військовослужбовців. Кожен день — понад тисячу порцій.
— У Львові я одразу пішов до військкомату, а там черга в понад 500 осіб. Лише на другий день зміг потрапити на прийом, де отримав 1456-й номерок, а зайшов на той день лише 350-м. В очікуванні своєї черги продовжував їздити на «Арену Львів».
Так я опинився на кухні військової частини. Сьогодні тут організаційно сильна команда, як на звичайній кухні ресторану, де з продуктів, які є, ми робимо смачну і якісну їжу для солдатів.
Шеф-кухар на армійській кухні: полента замість каші
Якщо в тебе є досвід з приготуванням їжі різних країн світу, то ти можеш звичайну кукурудзяну кашу перетворити на український банош, італійську поленту, молдавську мамалигу. Головне в цій справі — знати, як працювати з продуктами.
Мені допомогли знання різних технологій. Я багато подорожував і бачив, як у різних країнах готують, як використовують ті чи інші продукти. І це дуже розширює горизонт будь-якої кухні.
Маємо власну теплицю, тож на столі військового є свіжа зелень. Ми варимо регулярно зелений борщ, використовуючи нашу власну городину для його приготування та багато інших страв.
Емоція як приправа до армійських страв
Під час воєнного стану в країні важливо бути там, де ти можеш принести більшу користь, тому знаю, у чому моє завдання і як його краще виконати.
Наприклад, на Великдень запропонував зробити паски. Багато в кого родини далеко, за кордоном. І для мене важливо було тоді зробити домашнє свято для кожного. Ми приготували понад 150 пасок — справжніх, домашніх, смачних.
У таких важких умовах їжа є важливим чинником, тому що разом з їжею ми згадуємо приємні моменти життя, згадуємо родину. З’являються позитивні емоції.
Взагалі, за пів року в кухарів психологічно змінився підхід до готування їжі для військовослужбовців, і разом з цим змінилася й сама кухня. Тож дуже приємно, коли до нас підходять хлопці і дякують за нашу працю.
Фото авторів та з особистого архіву героя
