Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 23 серпня 2024…
Буквально два тижні тому спортсмени Повітряних Сил привезли «золото» в Україну! Чому воно найвищої проби? Бо здобуте – в особливих умовах! Коли довелось на кілька тижнів відкласти зброю і ще раз довести всьому світу нашу звитягу, бойовий дух та незламність українського воїна і, зрештою, всього українського народу!
Мова йде про не надто популярний для загалу вид спорту – аеронавтичне п’ятиборство. Це різновид військового п’ятиборства, в якому змагаються військовослужбовці льотних спеціальностей з усього світу.
Про те, яка нетипова підготовка передувала тріумфу українських військових спортсменів, довгоочікувану відсутність серед суперників росіян, унікальну команду Повітряних Сил, розповів очільник збірної – полковник Володимир Білуха, начальник фізичної підготовки та спорту Командування ПС ЗС України.
– Наші чемпіони готувались до світових змагань у бойових буднях – поміж «повітряними тривогами» та у пошкодженому після ракетного удару спортзалі. Та, попри все, ці семеро чоловіків і три жінки із зовсім різних бойових підрозділів Повітряних Сил завоювали чемпіонський кубок!
Після «срібла» в Іспанії минулого року ми одразу почали підготовку до нових змагань. У січні-лютому ще встигли провести тренувальні збори. Та після 24 лютого пріоритети змістились. Наші хлопці вийшли обороняти українські міста. Хто вступив у бій під Харковом, хто разом із колегами-зенітниками захищав Миколаїв, хто став командиром батальйону… Наші спортсмени – це насамперед захисники… Та, коли в березні прийшло запрошення на ювілейний, 60-й чемпіонат, від фінської сторони, сумнівів практично не було. Треба їхати! Аби український Гімн зазвучав ще й у Фінляндії!
Їх повикликали прямо з передових позицій. І вони почали інтенсивні тренування! До сьомого поту!.. На жаль, не на звичній базі у Харкові, де є відповідна смуга перешкод, басейн, школа фехтування…
– Підготовка відбувалась у «спартанських» умовах. Проводити збір у Харкові під обстрілами було нереально. Тож зібрались у звичайному, пошкодженому після ракетного удару спортзалі. Вони привезли із собою амуніцію. Під час тривог навіть бігли в укриття у фехтувальних костюмах, аби не втрачати час на перевдягання після відбою… Та й замість тренера були лише онлайн уроки, які надсилав викладач із Німеччини. Але, як-то кажуть, головне бажання і наполегливість!
Уже в перший день змагань Дмитро Кметюк став чемпіоном із стрільби, задавши потрібний лідерський настрій!
– Залишилося лише тримати планку, із чим ми успішно впорались. Загалом Кметюк завоював три золоті медалі, встановив світовий рекорд із плавання. «Золото» здобув і зенітник – старший лейтенант Рудь, і курсант Ліза Зенова, яка вчиться на факультеті автоматизованих систем управління. Не сумнівався в жодному учаснику, хоча, звісно, про спокійну підготовку та навіть сон в Україні цьогоріч можна було тільки мріяти.
Володимир Білуха ділиться, що українську команду неймовірно підтримували, проте поступок не давали.
– Обійшлось без форс-мажорів. Та й за лаштунками було дуже тепле спілкування. Можливо тому, що нарешті серед учасників не було росіян та білорусів… Фіни завоювали «срібло», бразильці стали третіми.
Повернувшись додому з тріумфом, українські спортсмени роз’їхались по різних куточках України. Їм ніколи святкувати… Знову взяли до рук зброю – хто на півдні, хто на сході, хто в центральних регіонах…
Ніхто не сумнівається, що українські спортсмени обов’язково покажуть «клас» і на 61-му чемпіонаті світу. А ще вірять, що до того часу рашистів не буде не лише на змаганнях, а й у жодному українському населеному пункті!
