У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Минулий тиждень виявився досить насиченим оцінками закордонних посадовців та експертів щодо перебігу подій російсько-української війни. Розуміючи, що читачам нелегко відстежувати всі публікації в першоджерелах, ми підготували їхній короткий огляд.
На недавньому брифінгу в міністерстві оборони США були оприлюднені оцінки наших американських партнерів щодо поточних подій війни: «…Ми бачимо, як Україна майстерно використовує HIMARS на полі бою. Цей далекобійний вогневий потенціал змінив динаміку на полі бою. Тож ми хочемо переконатися, що Україна має постійний потік боєприпасів для задоволення своїх потреб, що ми й робимо…
Зараз ви бачите повну й абсолютну відсутність прогресу з боку росіян на полі бою. Тож у цьому сенсі ми перебуваємо на іншому етапі, ніж кілька місяців тому. Ви бачите, що росіяни, як і раніше, платять високу ціну за українські атаки, особливо з використанням системи HIMARS. Вони зазнають цих утрат і не можуть просунутися вперед. Тому, коли ми розглядаємо потреби в українському потенціалі, для нас дуже важливо мати можливість підтримувати успіхи, які ми спостерігали в українців на полі бою.
Ми бачимо загальну картину того, що російські сили набагато вразливіші, ніж вони думали, і ми бачимо переміщення російських сил внаслідок цього, щоб спробувати захистити свої можливості…
Щодо HIMARS, це не тільки американські HIMARS. Вони працюють у поєднанні із системами залпового вогню, MLRS, наданими Великою Британією та Німеччиною.
Українцям вдається дуже ефективно розподіляти ці можливості та концентрувати ці точні удари на потрібних російських позиціях — вузлах командування та управління, вузлах матеріально-технічного забезпечення — для досягнення корисного ефекту».
Також на зазначеному брифінгу прозвучала приємна оцінка з боку Пентагону щодо ефективності Повітряних Сил ЗС України: «… Українці винятково ефективно використовують наявні в них ресурси, і ми були дуже раді бачити, як добре вони можуть використовувати запчастини, підтримувати своє обладнання, використовувати своїх високоефективних пілотів, а тепер ще й інтегрувати американські ракети HARM у свої літаки для враження російських радарів».
Водночас серед експертного середовища та посадовців країн-партнерів поступово формується думка, що для успішної відсічі російської агресії Україна може та повинна впливати кінетично на військові цілі на території агресора. Якщо раніше нам було важко отримати публічно схвалення на такі дії, то наразі на Заході дедалі більше вважають, що військові об’єкти на території країни-агресора є законною ціллю для Збройних Сил України. Наприклад, щодо події в Бєлгородській області, де нещодавно були вибухи на складі з боєприпасами, у своєму Twitter повідомила журналістка «ITV News» Емма Берроуз, процитувавши неназваного представника розвідки однієї із західних країн: «Я думаю, ми можемо допустити атаки українців у тилу ворога. Такі цілі, як Бєлгород у росії, є законними цілями, які не ставлять під загрозу територіальну цілісність росії».
Очевидно, що такі дії потребують наявності відповідних засобів впливу на агресора. Дискусія щодо надання Україні далекобійних високоточних засобів ураження триває.
Зокрема колишній командувач армії США в Європі генерал Бен Ходжес в інтерв’ю телеканалу ICTV прокоментував пропозиції низки американських чиновників щодо надання Україні всієї необхідної зброї, включаючи ракети ATACMS для систем залпового вогню HIMARS, які можуть вражати на відстані до 300 кілометрів: «… росія не може зробити нічого іншого. Вона може продовжувати артилерійські обстріли та знищувати невинних українців. Але вона не може розпочати новий наступ. Наступний крок — застосування ядерної зброї. Але я не думаю, що це можливо, тому що це дасть росії нульову перевагу. Я думаю, що президент путін зло, але я не думаю, що він самогубець.
Найбільшої шкоди завдає російська артилерія та російські крилаті ракети, які запускаються з літаків або кораблів Чорноморського флоту. Тому Україні потрібна можливість вразити ці цілі, перш ніж вони зможуть вбити більше невинних цивільних осіб. Ось чому так важливо створити умови для того, щоб Україна зрештою почала контрнаступ. І це потребує знищення російської логістики, щоб росіяни не змогли реагувати. Пріоритет, про який я чую від своїх українських друзів, — це далекобійні, високоточні системи, про які ми говоримо. Це те, що ми можемо надати у великій кількості, не у малій, а у великій кількості».
До речі, в західних ЗМІ не припиняється обговорення вибухів на аеродромі «Саки» у Криму з огляду на високу результативність удару.
Начальник Генерального штабу ЗС Франції генерал Тьєррі Бюркар оприлюднив свої висновки щодо дій російських окупантів в Україні, передає «RFI»: «Російська армія, як і її суспільство — це армія брехні: командири брехали своїм начальникам, командири брехали своїм підлеглим, командири брехали самим собі. У військовій справі брехня коштує дорого. На перших двох етапах війни ми бачили російську армію, що зазнала великих труднощів у плані спільних бойових дій і матеріально-технічного забезпечення… Я вже підкреслював важливість навчання, досить абстрактного поняття. Чому це коштує так недешево? Чому це потребує часу? Бо на полі бою брак підготовки завжди обходиться дуже дорого».
Керівник британського Центру урядового зв’язку (або «GCHQ» — структура, яка відповідає за ведення радіоелектронної розвідки) Джеремі Флемінг, як пише Reuters з посиланням на статтю у The Economist, також висловив свою думку щодо ефективності дії рф в інформаційному просторі: «Поки що президент путін повністю програв інформаційну війну в Україні та на Заході. Хоча це привід для святкування, ми не повинні недооцінювати те, як російська дезінформація діє в інших частинах світу. Як і у випадку з наземним вторгненням початкові онлайн-плани росії, схоже, провалилися. Використання країною наступальних кіберінструментів було безвідповідальним і невибірковим».
За його словами, росія завчасно розгорнула зловмисне програмне забезпечення WhisperGate, щоб уразити українські державні інформаційні ресурси. При цьому агресор використовує підходи, аналогічні своїм діям щодо Сирії та Балкан, а дезінформація в інтернеті залишається основною частиною російської стратегії війни.
Генеральний директор компанії «Байкар» Халюк Байрактар оприлюднив власну оцінку ефективності використання українськими військовими БПЛА: «Наші безпілотні літальні системи посилюють армію на полі бою, допомагають користувачам мати розуміння ситуації 24/7, вести тривале спостереження й підтримувати бойові дії на землі. До війни ми тренували українських операторів, тож вони вправно використовують безпілотники. Я стежу за їхньою роботою з новин і бачу їхню ефективність. Звичайно, залежно від відгуків із поля бою, відбувається вдосконалення. Ви постійно маєте поліпшувати їх. І через динаміку на полі бою й через середовище, де вони працюють, ця робота ніколи не припиняється. Відзначу, що ваші оператори роблять усе можливе, демонструючи дуже хороші навички у використанні безпілотників.
Куди б не постачали «Байрактари ТБ-2», вони доводили свою спроможність на полі бою, в проведенні операцій і давали свої результати. Якщо подивитися з погляду продуктивності та витрат — це дуже надійні дрони. У певних випадках це відіграє критичну роль. Звичайно, і до війни ці безпілотники були досить популярними у світі. Але після початку масштабних бойових дій в Україні на європейському континенті підвищилась обізнаність щодо наших дронів, вони привернули увагу. Раніше безпілотники вважались ефективною технологією в так званих асиметричних війнах, коли сили не рівні. Зараз Україна стикається з такою ж потужною агресією в межах традиційного поняття війни. І ці технології показали, що в таких випадках країни мають потребу захищати себе з високими технологіями».
На завершення процитуємо недавню публікацію The New York Times, в якій наведено показову оцінку української армії: «Чинником, який сьогодні серйозно загрожує силі путіна є українська армія. Лише втрати на фронті мають реальні шанси змінити політичну ситуацію в росії, про що свідчить російська історія. Після поразки в Кримській війні в середині XIX століття цар Олександр II змушений був провести радикальні реформи. Те саме сталося, коли росія програла війну з Японією в 1905 році, а перебудова в Радянському Союзі була зумовлена значною мірою провалом війни в Афганістані. Якщо Україні вдасться завдати значних втрат російським військам, може розгорнутися аналогічний процес».
