«При всіх важких подіях в минулому я вміла розрізняти між добрими і поганими людьми, була свідома, що є добрі і погані люди в кожному народі. А тепер я почала…
Військовий експерт, координатор групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець спеціально для АрміяInform прокоментував ситуацію щодо бойових дій на південному напрямку.
Противник майже щоразу недооцінює українські війська
На мою думку, російське командування під час планування своїх подальших дій кожного разу досить яскраво виявляє схильність до авантюризму та «невиправданий оптимізм». Принаймні, обираючи ділянки та напрямки для своїх атак та загалом наступальних (штурмових) дій, командування військ противника, майже щоразу, недооцінює українські війська.
Чесно кажучи, я не знаю головної причини такого підходу в оперативному плануванні росіян. Цілком можливо, вони на рівні підсвідомості вважають себе набагато розумнішими за нас або їхнє «природне почуття зверхності» заважає їм подивитися на ситуацію тверезо. Але факт залишається фактом — переважаючий принцип «авось» у купі з «укри разбегутся только от одного віда нашей моСЧі» кожного разу призводить російське командування до фантасмагоричних результатів.
Як виявилось, я переоцінив російське командування щодо його «активних наступальних дій» на Миколаївському напрямку, намагаючись приписати йому якусь «широту оперативних поглядів» та хитромудрість задумів. Насправді весь їхній замисел звівся до «покращення тактичного положення».
«Оперативно-тактичний прорив» закінчився за півтора кілометра
Ніякого нарощування зусиль або оперативного розвитку серії атак 22-го АК на захід та північно-західніше Херсону силами 5-ї та 35-ї загальновійськових армій на плацдармі не відбулося. Після того, як противник ввів у бій додатково 2-гу БТГр на напрямку Олександрівка — Таврійське та Правдине — Таврійське, єдине, чого йому вдалося досягнути — відтіснити українські війська від озера Солонець на північ від нього (десь приблизно на 1,5 км). На цьому весь «прорив», який би мав перетворитись принаймні в «оперативно-тактичний», звівся нанівець.
Ба більше, такі ж «синхронні атаки» 22-го АК на напрямках Зелений Гай — Благодатне та Киселівка — Благодатне (р-н Посад-Покровське) взагалі закінчилися нічим.
Єдиним більш-менш суттєвим результатом «відновленого наступу на Миколаїв» стало зайняття військами противника селища Благодатне, що східніше Первомайського.
Приблизно 2,5 БТГр намагалися на двох ділянках прорватися на північ й вийти на дорогу Т-1508 Миколаїв — Снігурівка в районі Партизанського. Але «не судилося» — наступ обмежився Благодатним, а правіше від нього взагалі захлинувся.
Тут відіграли свою роль два чинники. Перший — наявність північніше Благодатного достатньо глибокого іригаційного каналу, що тягнеться паралельно дорозі від Засілля та Квітневого на Новопетрівку. Його форсування вимагає від сторони, що наступає, неабияких організаційних, вогневих та технічних спроможностей. Другим чинником є достатньо потужні вогневі спроможності ЗСУ на цьому напрямку, які дозволяють нашим передовим підрозділам ефективно стримувати атаки сил та засобів противника, які навіть переважають.
Поєднання цих чинників, власне, і загальмувало наступ противника.
Спроба ворога вдарити «по флангах» нашого плацдарму провалилася
Іншою ділянкою активності противника на оперативному Херсонсько-Бериславському плацдармі став український тактичний контрмініплацдарм на Інгульці в районі Білогірка — Лозове — Велике Артакове — Біла Криниця. Вчора противник спробував звичним для нього подвійним ударом прорватися у напрямку Брускинське — Білогірка, Давидів Брід — Білогірка, а також Андріївка — Лозове, тобто вдарити «по флангах» плацдарму й примусити українські війська відійти за Інгулець.
Діючи силами тактичної групи, приблизно з 3-х БТГр, противник вперто намагався перейти в атаку за вказаними напрямками. І хоча за повідомленням звідти, на вчорашній вечір, бої ще тривали, однак, судячи зі всього — їхній результат явно не на користь противника, адже спромогтися просунутись він так і не зміг.
На «відновлення наступу на Миколаїв» певною мірою вплинув чинник «мостових переходів»
Потенційно в масштабах всього цього оперативного плацдарму противника, вважаю, найближчим часом варто очікувати на суттєве його «пожвавлення» також у районі Високопілля, яке він продовжує утримувати в дуже несприятливих для себе умовах. А також на напрямку Осокорівка — Нововоронцовка.
Скоріш за все, на цих ділянках у бій будуть введені підрозділи 35-ї загальновійськової армії та 98-ї парашутно-десантної дивізії (за моїми підрахунками, противник протягом тижня може зосередити та розгорнути на цих напрямках додатково до 4-х БТГр).
Очевидно, що на розмах та перебіг подій у рамках «відновленого наступу на Миколаїв» значною мірою вплинув таки чинник «мостових переходів». Противник просто втратив можливість з потрібною йому швидкістю та оперативністю перекидати необхідні для цього сили та засоби. Хоча така можливість все ж ще існує. Просто час та обсяги цих перекидань явно затягуються. Що, відповідно, впливає на перебіг та зміст цих тактичних атак противника.
Стає все більш очевидним, що зосередження та розгортання обох загальновійськових армій східного воєнного округу противника (5-ї та 35-ї) на лівому березі було явно не випадковим. Судячи з усього, командування військ противника таки врахувало той факт, що якщо «засунути» їх на плацдарм, то потім доведеться з великими проблемами організовувати їх МТЗ. Тому під час організації цього самого «нового наступу» з плацдарму в будь-якому напрямку — на Миколаїв або в бік Кривого Рогу чи Нікополя варто скористатися лише окремими БТГр з їх складу, бо в такому разі постачання предметів МТЗ для їхніх потреб, на більш-менш прийнятному рівні, можливо забезпечити поромами, понтонами та іншими плавзасобами. Або використати для цього свої повітрянодесантні війська, у яких штатне ОВТ «легше» (до того ж здебільшого «водоплаваюче»), та й рівень їхньої мобільності, як порівняти з обтяженими громіздкими танками, САУ та іншим важким озброєнням мотострілецьких та танкових БТГр загальновійськових армій, на порядок вищий.
