Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
«За нашу і вашу свободу» – саме під цим гаслом у Познані, за сприяння Міністерства Оборони України та Канцелярії Прем’єр-міністра Республіки Польща, триває виставка російської військової техніки, знищеної чи захопленої силами оборони України під час відсічі збройної агресії рф.
Познань – вже третє польське місто, де відбулася експозиція. Раніше виставка була представлена широкому загалу у Варшаві та Вроцлаві.
- Виставка російської техніки, знищеної українською армією – доказ російських злочинів, і водночас – символ сили української армії та народу, – зазначив Міністр оборони України Олексій Резніков.
До слова, «експонати» виставлені в Музеї бронетанкової зброї в Познані. Серед них представлені – уламки знищеного танка Т-72, гарматна гаубиця 2С19 «Мста-С», бронетранспортер БТР-82 і броньований всюдихід ГАЗ «Тигр». Описи трьома мовами розповідають, де і хто знешкодив ворожі машини.
Спеціальний кореспондент АрміяInform побував на виставці та дізнався у відвідувачів про їхні враження. Також своїми роздумами щодо виставки поділився представник польського музею, який вразив глибиною думки не лише щодо виставки, а щодо цієї війни рф проти України та боротьби українського народу проти окупанта.
Отже, враження про виставку, українське військо, боротьбу нашого народу і взаємодопомогу:
Krzysztof Chrzan,
керівник організаційно-технічної секції Музею бронетанкової зброї у Познані
Про українське військо
«Безумовно, українська армія з 2014 року зробила дуже великий крок у розвитку та опануванні нових стратегій та тактичних прийомів. І це було одразу видно на першому етапі війни в лютому цього року. Опір, який чинили українські сили оборони, шокував увесь світ, і насамперед – росіян. Очевидно, це робить Україні велику честь», – сказав пан Крістоф.
Про свободу і взаємодопомогу
«У цьому світі кожна нація має право на свободу – свободу країни й людей. Саме за свободу бореться народ України. І ми, поляки, стоїмо в цій боротьбі разом із нашими сусідами. Нам також відомо, що означає бути окупованими росією. Це було з нами і у 1920 році, і під час Другої світової війни. Ми так само довгий час були залежні від рішень москви, яка завжди прагнула до впливу на територіях, західніше російських кордонів. Тепер, коли історія повторюється, наші народи, які хочуть жити у вільних країнах, разом протистоять спільному ворогу і наближають перемогу».
Про російський менталітет
«Перемога України над росією, на мою думку, можлива лише на полі бою. Адже ми з росіянами ніколи не порозуміємося. У них менталітет такий, що вони навіть не зрозуміють, про що ми з ними говоримо. Там дуже глибоко вкорінена і весь час нагнітається пропагандою теза, що вони є народ-переможець і мають право на те, що вони роблять. Навіть не знаю, скільки поколінь у них має змінитися, щоб вони ментально і цивілізовано наблизились до європейців».
Про виставку
«Виставка знищеної російської військової техніки, з одного боку, дуже добрий приклад того, як українські військові нищать окупанта, та, зокрема, як ефективно використовується польська допомога, а з іншого – це однозначно шок для людей, які багато років жили у спокої, жили в мирний час, коли у сусідній країні не було таких масштабних бойових дій. Часто відвідувачі пригнічені побаченим. Тут стоїть лише спалена техніка, яку навіть порівняти не можна з жахливими руйнуваннями, які відбуваються зараз через війну. Але через неї це відчувається.
Щоденно виставку відвідує до 500 людей. І, наскільки я знаю, ця виставка справляє на них велике враження. Вони добре розуміють, який час настав в Україні. І ця виставка ще більше підвищує їхню готовність допомагати українцям, щоб швидше закінчити цю війну, а також надихає підтримувати родини українських солдатів до часу, коли з Божою поміччю возз’єднаються їхні сім’ї у в мирному житті».
Андрій Портнов,
м. Берлін
Це наочна демонстрація того, що росіян можна перемогти на полі бою
«Наша родина вже 10 років живе у Німеччині. Я викладаю в університеті історію і культуру України. Нещодавно дізнався, що подібну експозицію відмовилися виставляти в Берліні. Це мене, звісно, обурило, хоча й не здивувало. Адже йдеться про наочну демонстрацію того, у що ми віримо, і чого саме німцям не вистачає – віри в те, що російських окупантів можна перемогти на полі бою.
Узагалі настрої німецького суспільства – це окрема довга тема. Я сподіваюсь, що з часом німці відчують те саме, що зараз відчувають поляки – ця війна стосується безпосередньо їх також. На жаль, цей момент поки не настав. Бажання говорити про Україну є, але бажання зрозуміти, в якій ситуації Україна зараз знаходиться, які у неї критичні потреби, деколи німцям бракує.
Отже, щоб все ж таки побачити цю виставку, ми з донькою приїхали до Познані. Хочу показати їй ці справжні артефакти, матеріальні докази того, що відбувається зараз у нас на Батьківщині. Адже ми самі з Києва, і частина експонатів привезена сюди теж саме з-під столиці».
Piotr Koltowski,
м. Познань
Це унікальний шанс побачити частинку історії, яка пишеться прямо зараз
«Ми бачимо історію через світло комп’ютерного монітора чи екрана телевізора. І це все для нас ніби так далеко. Але ж є унікальна можливість вимкнути екран і зблизька побачити частинку історії, яка пишеться прямо зараз.
Такі виставки мають бути по всій Західній Європі, щоб люди на власні очі могли побачити, наскільки все серйозно, наскільки важливо, щоб ми зараз допомагали одне одному.
Я підтримую солідарність польського і українського народу перед спільним ворогом і дуже тішуся з того, що маю можливість просто ось тут торкнутися реальних доказів перемог, які відбуваються за тисячі кілометрів звідси завдяки українським воїнам і польській зброї».
Марина Петійко
м. Полтава
Виставка – підтвердження того, що Польща і світ – разом з Україною
«Я вперше у Польщі й вважаю, що нам пощастило потрапити на цю виставку, поки вона експонується тут, у Познані, й побачити знищену ворожу техніку, яка вже не є загрозою для наших хлопців. Враження – двоякі. З одного боку – це страшно, що наша країна окупована армією, озброєною такими жахливими машинами смерті. А з іншого – певною мірою цікаво подивитися на цю техніку зблизька, коли вона вже знешкоджена. Але в житті, звісно, не хочеться ні чути про це, ні знати про це, ні бачити це так близько, як ми бачимо це зараз.
Водночас, для нас, українців у Польщі, ця виставка ніби підтвердження того, що нас не покинули, Польща і світ – разом з Україною, нам допомагають і ця допомога дає цілком реальні результати, які ми тут бачимо».
Michal Malatynski,
м. Познань
Це зробила надпотужна протитанкова зброя, і результат вражає
«Просто вражає, наскільки сильно пошкоджена ця військова техніка! Я бачив такі машини у комп’ютері, але наживо вони виявилися дуже великі, і вони дуже розбиті. Це зробила надпотужна протитанкова зброя, і результат дійсно вражаючий і надихає на віру в перемогу наших друзів українців. Так, я кажу саме друзів, бо, як кажуть, «ворог мого ворога – мій друг». Тепер в тому, що поляки для українців є справжніми друзями, напевно, вже ніхто не сумнівається. І оглядаючи експонати цієї виставки, я реально вірю, що Україна разом із Польщею зможе перемогти нашого спільного ворога у цій війні».
Павло,
м. Старобільськ
Тиждень цілий парад із таких машин йшов через його окуповане місто вбивати українців
Павло не дозволив себе фотографувати та не назвав прізвища. Він просив не записувати себе на диктофон. У нього на Луганщині в окупованому рашистами місті Старобільську залишилися батьки. Павло дуже за них переживає. Він виїжджав сюди, до Польщі, через росію і Прибалтику, оскільки евакуюватися вже не встиг. Павло дивиться на спалену техніку і зітхає. Каже, останній тиждень до від’їзду щодня цілий парад із таких машин йшов через його окуповане місто вбивати українців. Вуха закладало від реву моторів та гуркоту російських літаків, що низько пролітали над будинками. Він вже бачив все це зблизька і знає, що перемога буде важкою. Але вона обов’язково буде. І він знову сяде за кермо свого зерновоза і поїде відбудованими мирними дорогами України.
