Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Хлопці з артилерійського підрозділу окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка 24 лютого зустрічали русню за 30 кілометрів від Криму. Вже під Миколаєвом вони брали участь у боях за місто, де поклали багато ворогів.
— В аеропорту стояла БТГр, 11 Д-30, там ми їх і положили. Живого місця не залишилось від них, а гаубиці забрали собі. Так що є в нас трофейні Мста-Б, «Козаки», колісної техніки також багато віджали, — згадує командир вогневого взводу на позивний «Вогник». — Перші місяці дуже було сутужно. Їхній «Орлан» зробить квадратик над нами, і ми вже отримуємо. Все залежить від командира, куди він вирішить поїхати. Якщо хороша вогнева позиція — можна їхати спокійно. Одного разу на наш батальйон йшло аж 3 БТГр ворога. Ми з одної позиції за пів години десь снарядів 70–80 випустили в бік противника з однієї гармати. Положили всіх. Нам потім командир їхній казав: «Якби не ви, пацани, нам би була труба». А ворог же йде, у них гаубиці також працюють, все летить у село: касети, снаряди, 152-ка в них працювала теж добре. Нас не знайшли, бо з нами був командир батареї, і він вибрав дуже вдалу позицію. Також танчики їхні ми частенько підбивали. З першого пострілу в нас навідник навів конкретно, і бензобак спалили. Заправка приїхала заправляти танки — спалили. Багато чого було і ще буде.
Сьогодні воїни-артилеристи стримують ворога на Херсонському напрямку і продовжують добре запалювати. Днями, кажуть, теж дуже насичений день був.
— Приїхала ворожа піхота на своїх броньованих машинах. русню на «Тиграх» — пошматували, їхню Д-30 — положили. Дуже добре попрацювали, — розповів «Вогник». — На моїй відповідальності найголовніше — життя хлопців. Треба зберегти всіх, 2 розрахунки — це немало, 25 людей. Якщо не буде злагодженого колективу, роботи ніякої не буде. Ми можемо за 2 хвилини відпрацювати ціль і поїхати.
В артилерійському підрозділі кожен на своєму місці. Командир гармати, навідник, заїжджаючий, снарядний, зарядний.
— Рецепт успішної роботи 24/7 і чому наша артилерія набагато точніше працює, ніж у ворога, — це тому, що ми як сім’я, і в русні косі очі та криві руки, — посміхаючись додав військовий із позивним «Бенджамін». — Що не день, то мочимо гадів. Було 4 «Тигри» в них, тепер це вже не тигри, а кошенята якісь. На день народження колеги зробили мені найкращий подарунок — випустили 12 ракет Himars. І торта не треба.
