Андрій вісімнадцять років будував свою власну справу — станцію технічного обслуговування автомобілів. З початку повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну зрозумів, що «бізнес як завжди» вже вести не може.
— Ми з друзями ремонтували автомобілі для військових. Згодом придбали сім позашляховиків, підготували їх у технічному плані для роботи в екстремальних умовах бойових дій і також передали військовим, — розповідає Андрій. — Допомагали, як могли. Але згодом я ухвалив важливе й серйозне рішення — стати до лав Збройних Сил України. Так я опинився у зенітному ракетному полку Повітряних Сил ЗС України.
Андрій — один із тих, хто захищає нашу рідну землю від ударів рашистів із повітря.
— Це важлива й дуже потрібна робота. На озброєнні нашого полку — потужні зенітні ракетні комплекси, які наводять жах на російських льотчиків у різних регіонах нашої країни. Моя зброя — скромніша, — каже Андрій. — Це зенітна установка ЗУ-23-2. Однак в умілих руках ця гармата також може багато. Застосовується для знищення наземних легкоброньованих цілей, гелікоптерів, літаків та безпілотних літальних апаратів. Я вже ознайомився з досвідом колег, які знищували подібні цілі. Тренуюся так, аби у вирішальний момент перемогти у протиповітряному бою.
Андрій каже, що він та його колеги мають бойовий настрій:
— Очистимо наше небо від рашистської нечисті, переможемо, тоді вже повернуся в автосервіс. Нині я там, де маю бути.
Фото Олександри Качмар
