Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Менше ніж за 20 годин кримчанка Олександра та львів’янин Владислав зібрали гроші на величезну сонячну батарею, яка даватиме енергію машині зі спеціальним обладнанням для одного з підрозділів ЗСУ. Частину коштів допомогли зібрати небайдужі люди у соцмережах, решту — закохані вирішили віддати з грошей, що відклали на весілля.
Ця сім’я вже 8 років веде активну боротьбу з агресором. Батько Олександри з позивним «Тополь» пішов на війну ще у 2014 році, захищав територіальну цілісність України упродовж двох років, а з початком широкомасштабного вторгнення повернувся на фронт.
— Я розумію, що зараз набагато важливіше допомогти нашим військовим, ніж зіграти пишне весілля. Насправді в ньому взагалі немає ніякого сенсу без нашої перемоги. Поки мій тато воює на одному фронті, я буду боротись на іншому, і ми зовсім скоро знову будемо разом, — поділилась Олександра.
Пара ще з перших днів широкомасштабного вторгнення приєдналася до львівських активістів, які допомагали вимушеним переселенцям та військовим. За весь час волонтерської діяльності закохані збирали гроші та передавали у підрозділи: тепловізори, прилади нічного бачення, коліматорні приціли, фляги, форму, взуття, спальники, речі першої потреби. А також — знайшли людей, що виготовляють сонячні батареї на замовлення. Останнє виявилось доволі складним завданням, адже ця галузь в Україні не надто поширена. Олександра з Владом почали шукати варіанти, як саме можна це організувати. Знайшли у Львові магазин ламп, де хлопці, які займаються в основному освітленням, згодились допомогти у створенні сонячних батарей. З цього почалася їхня співпраця: Олександра та Владислав надсилали необхідні параметри, а майстри виготовляли обладнання.
…Перше, на що пара зібрала гроші, був тепловізор, який вже врятував життя щонайменше двом військовим.
— Хлопці кожної ночі на патрулювання брали прилад, щоб слідкувати за лісом. Одному з військових здалося, що він побачив у тепловізор оленя. А коли вже «олень» прийняв положення для стрільби сидячи, то стало зрозуміло, що це точно не беззахисний житель лісу, — розповіла волонтерка.
Залишається лише побажати парі щастя та дочекатись весілля, де збереться вся дружня родина, після нашої спільної перемоги! А український народ, дійсно — непереможний.
