Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Продовжуємо розповідь про актуальні теми й цілі російської пропаганди, які кремль використовує під час гарячої фази війни проти України. Цей текст, нагадуємо, створено за результатами контентного аналізу російських медіа та соцмереж, виконаного фахівцями науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) у розрізі перебігу російсько-української війни. Зокрема далі мова йтиме про тенденції у росзмі та соцмережах, які мали вплив на оперативну обстановку в ході російської агресії проти України, а також про нашу боротьбу з агресором в інформаційному протистоянні.
(Початок читайте тут).
Стислий перелік актуальних наративів інформвійськ агресора (продовження)
- Найбільші зусилля кремлівські медіа спрямували на формування громадської думки щодо основних геополітичних чинників, які впливають на підтримку України у світовому просторі. Передусім ідеться про темпи постачання та якість військової техніки та озброєння, що може вплинути на ситуацію на фронті. Кремль намагався створити таку реальність, яка би впливала на рішення урядів, думку суспільств та позицію окремих політиків. Сьогодні для путіна і його оточення — це одна з найсерйозніших проблем, яка реально заважає втіленню його геостратегічного плану зі знищення України та подальшого терористичного наступу на світ.
- Спостерігаються потуги щодо створення потрібного фону в економічному середовищі. Тут і наміри створити нові неформально-формальні міжнародні об’єднання на противагу існуючим світовим моделям, і демонстрація власних можливостей «пережити» санкції та вийти непереможними, водночас робити все, щоб ці санкції не працювали. З цією метою відбувається залякування і шантаж світової спільноти трагічними для всіх перспективами блокування росії на світовому ринку.
- Далі можна побачити зусилля росіян за будь-яку ціну зашкодити просуванню України в ЄС. На тлі цього навіть виникла нова ідея провести європейський референдум, озвучена якимось невідомим блогером з Італії.
- У прив’язці до сакральних для путіна історичних дат відбулася демонстрація невідворотності відродження російського «самодержавия», що власне і пояснює агресію проти України: ми повертаємо своє. Звідси й роздуми про геополітичну смерть однієї неоколоніальної системи та народження іншої, де лідерами на зміну англосаксам мають стати Китай і росія.
- Значно тихіше почали звучати військово-пропагандистські барабани з фронтів за відсутності значних перемог та пробуксовування військової машини кремля. Зате голосніше лунають меседжі про становлення «звільнених» територій, які повертаються в історичне лоно «русского мира», населення яких наввипередки біжить отримувати червоний паспорт з куркою-мутантом на обкладинці.
- Разом з тим лунають погрози донецьких терористів стратити «воєнних злочинців», якими вони визнають всіх військових ЗС України. Першою ластівкою стало демонстративне судилище над іноземцями з інтернаціонального легіону.
- Відбувається демонстрація нових досягнень російського ВПК, де завжди «аналоговнєт». (Тема для кремля виявилася програшною, оскільки західна зброя переважає за всіма параметрами. Однак сумнівну репутацію «аналоговнєт» путінці намагаються рятувати потужними комунікаційно-контентними вкидами про дієвість росзброї. — Ред.).
- Розвивається ідея про відстоювання росією свого кровного, що хоче загарбати не так Європа, як англосаксонська цивілізація, що нав’язує світові своє панування. В цьому контексті посилилося невдоволення з приводу кандидатства України в ЄС.
- Помітно посилились намагання кремля внести розкол між Європою та США, аж до перспективи створення нової конфігурації азійського союзу за участі члена НАТО Туреччини, яка, на думку кремля, втомилася від Альянсу, який нічого їй не дав, не дає і не дасть.
- Це відбувається на фоні погроз з боку росії Литві, яка чітко дотримується санкційних рішень Євросоюзу щодо росії, позиціонуючи кроки Вільнюса як власну ініціативу, що може дорого йому коштувати.
- Продовжується дискредитація уряду Британії, особливо на тлі реальної допомоги Києву й відкритих перспектив Лондона втрутитися у ситуацію навколо України своєю військовою потугою.
- Навіть видимість показового бажання Казахстану (не без підтримки Пекіна) поставити на місце «зарвавшегося» кремлівського банкрута просто шокувало росіян і продемонструвало, що світ втомився не від України, а від російського диктатора-маніяка з його божевільними планами відродження імперії в реаліях 21-го століття.
- Росіяни цинічно демонструють приєднання тимчасово окупованих територій України до рф як цивілізаційну необхідність повернення свого.
- Кремль дискредитує саму ідею участі іноземних добровольців в українському спротиві агресору, маніпулюючи самим поняттям і залякуючи смертною карою «найманців».
- Цинічно виглядають заяви кремля щодо можливого застосування західної зброї по території рф на тлі тотального знищення українського населення та інфраструктури країни.
- Після вдалих операцій ЗС України зі знищення військових об’єктів росіян на острові Зміїний та в Чорному морі кремль вчергове погрожує завданням ракетних ударів по українських центрах ухвалення рішень. (Це, очевидно, істерика кремлівських довгожителів, однак не варто недооцінювати її резонанс у глобальному комунікаційно-контентному просторі. — Ред.).
- кремль продовжує медійні маневри навколо рішень уряду ФРН щодо участі в наданні допомоги Україні.
- Не маючи значних досягнень на полі бою, росіяни продовжують використовувати наратив застосування Україною важкого озброєння, зокрема поставлених новітніх зразків іноземного виробництва по власному населенню.
Що ми повинні протиставити противнику?
У порівнянні з довоєнними часами, тобто з періоду до 2014 року, у нас є помітні успіхи на інформаційному фронті, констатують військові науковці. Проте щоб здобути на ньому перемогу, українцям слід вдосконалювати тактику та стратегію протистояння ерефцям.
«Цілком зрозуміло, що на п’ятий місяць широкомасштабного російського вторгнення громадськість втомилася від новин про війну, адже всі розуміють — перемога не буде сьогодні ввечері. Проте це жодним чином не означає, що українці відсторонені від подій у країні. Переважна більшість продовжує підтримувати Сили оборони України, „воює“ з рашистами у соціальних мережах, прагне перемоги», — констатують фахівці з медіабезпеки.
Як приклад, експерти нагадують про збір коштів на безпілотники для ЗСУ. Українці впоралися за три доби, зібравши спільно 600 мільйонів гривень на три турецькі «Байрактари». Ця акція привернула увагу світових ЗМІ, ставши топновиною. «Це був чудовий наратив і черговий приклад гордості за те, що українці — сильна єдина нація», — додають науковці.
Водночас відзначається, що нині вкрай необхідно продовжувати проводити оперативні заходи, щоб тема російської безпідставної терористичної збройної агресії проти суверенної держави не зникала з інформаційного поля не тільки України, а й світу.
Як знівелювати потуги російської пропаганди?
Фахівці науково-дослідного центру ВІКНУ надали декілька рекомендацій, які варто «взяти на озброєння» журналістам та медіаактивістам. Вони радять таке:
- Вкрай необхідно продовжувати наголошувати в інформаційному полі про те, що «Україна — щит Європи». Іноземна аудиторія має знати, якщо зараз не зупинити росіян в Україні, жодна європейська держава не буде в безпеці.
- Журналістів іноземних медіа, які приїжджають в Україну висвітлювати війну, треба максимально занурювати в контекст місцевих подій. Зокрема аргументовано надавати роз’яснення, чому Україна і росія — не братні народи й ніколи ними не були.
- Медійникам слід пропонувати теми, справді цікаві світовим ЗМІ та їхнім аудиторіям про події в Україні. Наприклад, про роботу вже отриманої від західних держав Україною зброї на фронті. Приділити більше уваги варто роз’яснювальній журналістиці, аби іноземцям було зрозуміло, що розмір військової допомоги Україні від їхніх країн має насправді вирішальне значення.
- Взяти до уваги рекомендацію Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики до повноцінного і частого вживання слова «рашизм» та похідних від нього. Це саме той термін, який необхідно постійно поширювати як в Україні, так і по всьому світові. Крім того, для дискредитації росії в західних ЗМІ слід систематично використовувати програшні меседжі самої російської пропаганди. Наприклад, абсурдну арифметику спікера міноборони рф конашенкова щодо кількості знищеної української техніки, російські «жести доброї волі», фейкові «перемоги». Цікаво, що в росії, після вихваляння «HIMARS нам не страшний» та через невміння протистояти цим РСЗВ уже спалахнула справжня внутрішня інформаційна війна.
- Потрібно приділити більше уваги різним форматам донесення інформації про події в Україні — не тільки новин, а й, наприклад, рубрик, колонок чи аналітики. Платники податків мають знати, на що витрачаються кошти, а іноземні громадяни — бачити, на що в Україні їхня влада спрямовує багатомільйонні пожертви. Зазвичай це гуманітарні місії, відбудова зруйнованих росією мирних українських населених пунктів.
- Представникам ЗС України варто проводити для іноземних військкорів короткі тренінги, які можуть зробити зрозумілішою специфіку війни в Україні.
Варто звернути увагу на роботу з етнічними спільнотами цієї умовної росфедерації. Це може виявитися напрочуд потужною силою спротиву путінському режиму. Саме на придушення етнічної ідентифікації кремль останніми роками спрямовував свої сили. Так, за гарантування за конституцією росії права на збереження рідної мови центральний уряд створює умови для того, щоб національні мови поступово вилучали зі шкільних програм.
Підготував Сергій Лемеха
