У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Протягом останніх днів одна з головних новин — загострення між Сербією і Косовом. Сторони та їхні партнери готуються до сценарію силового розв’язання конфлікту, а пропаганда накручує ситуацію, час від часу повідомляючи про переведення в повну бойову готовність міжнародних сил KFOR. Що означає ця абревіатура?
Косовська війна і НАТО
Ситуація на Балканах вирізняється глибокими історичними причинами і істотною складністю. Окрім того, що стосунки народів і країн колишньої Югославії надто заплутані для стороннього спостерігача, справу погіршує втручання в конфлікт різноманітних потужних держав і міжнародних союзів. Розбираються в ситуації лічені фахівці-політологи, причому, парадоксально, але нерідко їхня думка прямо протилежна.
Якщо описати все двома словами, то в першому наближенні історія така…
Складний рельєф Балкан ще з давніх-давен спричинив значну ізольованість місцевих народів. Численні війни, що гриміли тут протягом століть за участю сусідніх держав, залишили у спадок такі ж численні конфлікти. Насильне об’єднання різнорідних народів після Другої світової війни у штучну наддержаву — Соціалістичну Федеративну Республіку Югославія — ці конфлікти накопичило і розвинуло. У 1990-х роках нарив вибухнув великою Балканською війною, частиною якої стала Косовська війна.
Спочатку, у вересні 1991 року, на території колишнього Косовського автономного краю була проголошена Республіка Косово (нову державу визнала лише Албанія). Але на кілька років цим все і обмежувалося, поки у 1996–1997 роках сюди не розпочався масовий наплив біженців-сербів із Хорватії та Боснії і Герцеговини. У 1998 році сутички між націоналістами та поліцією переросли в масштабний збройний конфлікт між так званою Армією визволення Косова і югославською армією.
До 1999 року бойові дії набули характеру геноциду, коли урядові війська розпочали відверті етнічні чистки, понад 800 тисяч албанців-косоварів були змушені рятуватися втечею. До речі, тоді «завдяки» росії та її праву вето Рада Безпеки ООН не змогла ухвалити жодної резолюції для припинення гуманітарної катастрофи в регіоні.
… Того разу Союзна Республіка Югославія, до складу якої входили Сербія і Чорногорія, сіла за стіл переговорів лише після втручання НАТО: 24 березня — 10 червня 1999 року Альянс провів відому операцію «Союзна сила», і внаслідок термінових переговорів та мирної угоди на територію Косова були введені ті самі KFOR .
Власне, KFOR — це скорочення від англійського Kosovo Force, збройні сили в Косові. Це назва міжнародних сил, відповідальних за забезпечення та збереження стабільності в частково визнаній державі. Керівництво миротворцями здійснює НАТО.
Відповідно до резолюції Ради Безпеки ООН № 1244, інтернаціональні підрозділи KFOR зайшли на територію Косова вже 12 червня 1999 року. Міжнародний контингент налічує по-справжньому велику кількість країн з усіх можливих частин світу, включно з українською місією. Загалом через Косово пройшли підрозділи майже пів сотні країн.
Нинішня ситуація в Косові
Приводом для нинішньої ескалації конфлікту стали протести косовських сербів проти рішення уряду про перереєстрацію транспортних засобів та ідентифікаційних карток. Справа в тому, що у 1999 році, терміном на п’ять років, була підписана угода, яка дозволяла мешканцям півночі Косова використовувати «нейтральні» документи та номерні знаки. Тимчасова угода давно сплинула, але місцеві жителі відмовлялися переходити на національні документи. Зрештою, попри масові протести, уряд Косова ухвалив постанову, відповідно до якої з 1 серпня 2022 року «нейтральні» документи та автомобільні знаки втрачають чинність.
Протести північнокосовських сербів відкрито підтримує Сербія, яка також відома своїм «братерством» із росією. Тож не дивно, що в провладній партії, копіюючи путіна, заявили про «денацифікацію Балкан».
Україна / Косово
Чому перебіг цього конфлікту важливий для нашої країни? Головне, що потенційний напад Сербії — це неприкритий виклик миротворчим силам KFOR, а відповідно — крок на шляху до війни з країнами НАТО.
Другим «інтересом» України є той факт, що президент Сербії александр вучич — великий друг путіна і прихильник «русского міра», який погрузнув у корупції та впроваджені в країні диктатури. Саме під керівництвом вучича Сербія багато допомагає росії в уникненні санкцій.
