Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
«Затрофеїти» російський танк, який «криво» стоїть на обочині, або іншу техніку чи набої, залишені окупантами-втікачами після бою з українськими військовими — це почесна і важлива частина ведення нинішньої визвольної війни. Про те, як українські захисники і навіть цивільні люди «забирають» в армії московітів бойові трофеї, вже створено сотні відео, історій та мемів, що піднімають настрій та бойовий дух. Однак не все так весело і добре в питанні з бойовими трофеями, особливо від такого підлого противника, як рф.
Про небезпеку трофеїв на війні, а також про мародерство, крадіжки у контексті Міжнародного гуманітарного права розповів один із кураторів проєкту «Право знати» — представник Управління стратегічних комунікацій Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України полковник В’ячеслав Раєвський.
— Міжнародне гуманітарне право чітко визначає можливість захоплення військовими однієї армії воєнних трофеїв противника. Це може бути озброєння, амуніція і військова техніка противника, які захопили під час бойових дій або в результаті проведених операцій. Але в нашому проєкті ми зазначаємо, чому, перш ніж застосовувати трофейну зброю, важливо десять разів подумати та перевірити її.
Річ у тім, що велика кількість розвинутих у військовому сенсі країн (а росія, на жаль, є досить розвинутою країною в контексті озброєння і спрямовує значні зусилля на це) виготовляють спеціальні боєприпаси для залишення на окупованих територіях після деокупації. Зокрема, таких, які спеціально виготовлені так, щоб вражати тих, хто їх буде застосовувати. До прикладу — спеціальні розривні боєприпаси, патрони, які, якщо ними спробувати вистрілити, розвиваються всередині зброї, тим самим травмуючи стрільця. Тому ми розповідаємо, що трофеї можуть бути, вони виправдані, але перш ніж їх застосувати, треба добре все перевіряти, — розповів полковник В’ячеслав Раєвський.
Окрім трофеїв, МГП визначає поняття: «мародерство», «розбій», «грабунок»
Поряд із поняттям «трофеї» МГП чітко визначає інші поняття — «мародерство», «крадіжки» та «розбій» під час війни. І це трактування, як зазначає полковник В’ячеслав Раєвський, дещо відрізняється від того, до якого ми всі звикли.
— Річ у тім, що у класиці МГП мародерство — це привласнення особистих речей вбитого противника (відповідно до статті 432 Кримінального кодексу України. — Ред.). Скажімо, це можуть бути прикраси, особистий мобільний телефон, годинник тощо. Тобто їх відбирають після смерті противника, вже без застосування сили. Наразі слово «мародерство» з військового слововживання перекинулося на цивільне. Ясна річ, хочеться ті жахливі звірства, які чинить на нашій землі російська орда, назвати відповідним словом.
Нещодавно законодавство України посилило відповідальність за незаконне заволодіння майном під час воєнного чи надзвичайного стану через Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство».
Однак за МГП, те, що роблять окупанти під час бойових дій із майном цивільного населення, — це радше грабунок або розбій. Розбій — грабунок із застосуванням сили до місцевого населення. Вивчаючи МГП, ми пояснюємо, чому цього не можна робити ні окупантам, ні нашим військовим, навіть у залишених через війну помешканнях. Це злочин. Міжнародні норми гуманітарного права говорять, що це неприпустимо, але, як ми уже зазначили, воєнні трофеї можуть бути, і досить непогано працюють на благо нашого війська, — зазначає В’ячеслав Раєвський.
Водночас зауважує, що в цьому контексті важливо не перетворитися самому з постраждалого від крадіжки на злочинця. Адже відео, де українські громадяни карають «мародера»-грабіжника, якого застукали на гарячому, досить багато в мережі інтернет. Тут радимо «не перетнути межу». Адже не варто забувати, що, окрім норм міжнародного права, у нас існує українське законодавство.
Дещо з приводу українського законодавства:
Чи можна затримувати «мародера»
Кожен, хто застав людину під час замаху, вчиненні або безпосередньо після вчинення крадіжки, має право її затримати (ст. 207 КПК України).
Але важливо також одразу повідомити про факт виявлення злочину та затримання підозрюваного правоохоронців або доставити затриманого до підрозділу поліції, не застосовуючи «самосуд».
При цьому можна також зафіксувати на відео чи фото, як мародер намагається проникнути у приміщення або вже виносить майно з нього. Важливо намагатися зняти не лише обличчя самого мародера, але й майно, яке він намагався вкрасти.
Яка відповідальність за мародерство?
Під час війни Верховна Рада посилила відповідальність за мародерство, розбій, пограбування тощо.
Відтепер за злочини, вчинені в умовах воєнного стану, передбачене таке покарання:
- крадіжка (таємне викрадення чужого майна) —від 5 до 8 років позбавлення волі;
- грабіж (відкрите викрадення чужого майна) —від 7 до 10 років позбавлення волі;
- розбій (напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством) —від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- вимагання (вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами) — від7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем — від 5 до 8 років позбавлення волі.
І пам’ятайте, ніхто не знає, скільки ми будемо жити в умовах воєнного стану. Але варто розуміти, що цей час особливо вимагає самодисципліни від усіх наших громадян та дотримання законів як українських, так і міжнародних…
І тут важливо, щоб дії, спрямовані на запобігання проявам здійснення злочинів та затримання порушників самотужки, не створювали нових злочинів та підґрунтя для притягнення законослухняних громадян до кримінальної відповідальності.
