Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Він по-доброму — фанат своєї справи. Близько тридцяти років пропрацював ортопедом-травматологом у лікарні міста Чорноморська, що на Одещині. Неодноразово йому доводилося буквально по кісточках збирати людей, які зазнали важкої травми внаслідок ДТП або падіння з висоти. А одного весняного дня цього року він по обіді вийшов з операційної, замислено окинув оком робочий кабінет, покликав своїх колег-медиків та повідомив, що добровільно йде захищати Батьківщину.
Аркадій Борисович Савінський зробив цей вибір цілком свідомо. Напевно, чоловік по-іншому вчинити і не міг. Він дуже переймається майбутнім своєї країни після широкомасштабного нападу росії.
— Чи здивувались мої колеги рішенню, яке я ухвалив? Було несподівано для них. Я навіть і дружині та дітям (у подружжя троє синів. — Авт.) до останнього нічого не розповідав. Я вже людина у віці, досвідчена, розміняв шостий десяток. Здатний ухвалювати осмислене рішення та постояти за себе, — поділився власними думками Аркадій Борисович.
Нині він лейтенант медслужби та обіймає посаду начальника медичної служби однієї з частин ВМС ЗС України. Наразі разом із побратимами він опановує вміння й навички з вогневої, інженерної, тактичної, психологічної підготовки, тактичної медицини та готується до виконання обов’язків безпосередньо в бойових умовах.
Лейтенант медслужби за свою багаторічну лікарську практику провів тисячі операцій. Траплялось іноді й таке, що за добу йому доводилось лікувати та водночас консультувати близько 100 пацієнтів.
— З 24 лютого цей потік травмованих пацієнтів у Чорноморську зменшився. Багато хто через війну поїхав з міста в інші більш безпечні населені пункти України та за кордон. Чимало людей стали на захист України зі зброєю в руках. Відтак мої колеги впораються в лікарні і без мене. Вони — люди досвідчені. А я вважаю, що моє місце у війську. От визволимо нашу країну, відсвяткуємо Перемогу — тоді і повернусь до свого робочого кабінету та операційного столу, — висловився лейтенант медслужби Савінський.
Ще на початку широкомасштабного російського вторгнення він одним із перших забив тривогу щодо занедбаного стану побудованого ще за радянських часів бомбосховища Чорноморська. За його словами, за 40 років існування цієї захисної споруди ніхто там нічого не робив, а тільки звозили сміття. Аркадій Борисович же буквально за добу зібрав людей. Разом вони в приміщеннях навели лад, помили, очистили від бруду, підключили електрику. І нині сховище, яке розраховане приблизно на тисячу осіб, має освітлення та вже відповідає необхідним умовам безпеки.
До слова, сам лікар-травматолог не лише став ініціатором робіт із відновлення бомбосховища, а й витратив на цю конче потрібну справу чималу суму власних коштів. Такою він є людиною — турбується про людей, їхнє здоров’я та безпеку. Це і від характеру, і від професії — і до долі інших небайдужий, і лікар!
Аркадій Савінський не може тривалий час сидіти без діла. Відпочинок — це не про нього. Щоденний розпорядок дня лікаря-травматолога у цивільному житті — це о 5-й ранку підйом, праця — лікування людей, а відбій — десь опівночі. Як він сам, усміхаючись, каже: «Звиклий працювати у режимі 24/7. Тобто цілодобовий режим роботи у війську — це для мене».
Ні, нічого особливого, щоб було йому не до снаги, він у війську не побачив. Добре усвідомлював, що таке важка армійська праця. Та й на військові збори з метою вдосконалення військово-облікової спеціальності свого часу двічі по чотири місяці залучався. Тож у військово-медичній справі він не новачок.
Приміром, торік закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. Навіщо?
— Я завжди казав, що людина, яка не хоче навчатися, шукає причину. А той, хто воліє цього, навпаки, шукає можливість. Я щодня чогось навчаюсь. Адже коли ти це робиш, то прогресуєш і як людина, і як спеціаліст, — поділився думками офіцер медслужби.
Він і нині навчається. І не лише тактичної медицини. Кидає гранати, веде вогонь по умовному противнику зі стрілецької зброї, лягає під танк, з автоматом швидко стрибає на бронетехніку. А ще підказує, вчить, роз’яснює, надає поради медсестрам, як допомагати пораненим воїнам у бойових умовах та діяти в тій чи іншій складній ситуації.
— Ми тут усі робимо одну велику справу — і вдень, і вночі наполегливо працюємо на Перемогу над російським агресором. Тішить те, що всі чоловіки та жінки роблять це з великим натхненням. Нині пишеться нова сторінка історії України, в якій, на моє та бойових побратимів переконання, права кожного громадянина будуть поважати, а влада прислуховуватиметься до пересічних українців, — висловив власні думки Аркадій Савінський.
На знімках: начальник медичної служби однієї з частин ВМС ЗС України Аркадій Савінський у війську; під час роботи в лікарні міста Чорноморська та разом із сином — студентом медичного університету.
Фото автора та з власного архіву Аркадія Савінського
