Якщо раніше росіяни покірно терпіли всі негаразди, пов’язані з розв’язаною ними ж війною проти України, та будь-які знущання з боку…
Тільки в українській мові слово «ворог» має зменшено-пестливу форму — «вороженьки». Бо ми, українці, як добрі християни вміємо любити всіх, навіть незваних зайд-ворогів. Яким наше військо забезпечує якнайшвидшу можливість побачення із Всевишнім.
Пісні з такою конотацією щодо ворогів співали наші пращури. Зокрема, вояки легіону Українських Січових Стрільців. І в межах проєкту «Прийняття» співаки Національної академічної чоловічої хорової капели «Дударик» відродили одну з похідних стрілецьких пісень, яка за сто років абсолютно не втратила ані мелодійності, ані актуальності.
«Йде січове військо» — пісня, а згодом один з офіційних маршів УСС, була створена Михайлом Гайворонським: композитором, педагогом і вояком стрілецького війська у 20-х роках минулого століття. Хоробра, далека від пафосу, вона увібрала в себе настрій і тональність характерів вояків-українців того часу. Їхні відданість і відвагу. «Дударик» шле цей привіт побратимам на війні й усім воякам, які сьогодні боронять нас і Україну.
Зі слів автора проєкту й диригента, заслуженого діяча мистецтв України Дмитра Кацала, дуже важливо у цей час підбадьорювати і підтримувати наших солдатів. І водночас дбати про те, щоб українська культура була іншим, не менш надійним за військовий, фронтом боротьби з московсько-радянсько-імперською експансією.
— Маємо захищати й відстоювати своє. І силою зброї, і силою музи! — каже він.
Ну а для тих, хто вподобав мелодію, публікуємо ще й слова:
Йде січове військо
Та співає стиха:
Як поборем вороженьків –
Не буде в нас лиха.
Йде січове військо
В боротьбу криваву,
Як поборем вороженьків –
Здобудемо славу.
Йде січове військо
Пісня степом лине:
Як поборем вороженьків –
Слава не загине!
