Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
30 років тому відбувся легендарний перехід сторожового корабля СКР-112 з Чорноморського флоту до ВМС України в Одесу. В історію хоробрий вчинок українських матросів і офіцерів увійшов під назвою повстання на СКР-112, але у той час не набув широкого розголосу. Хоча подвиг моряків гідний того, щоб його пам’ятали, адже за непростих обставин екіпаж корабля зробив свідомий вибір на користь служби Україні.
У липні 1992 року на не розділеному між Україною та росією Чорноморському флоті, незважаючи на домовленості Дагомиської угоди, на кораблях і в частинах посилився тиск на тих, хто присягнув на вірність Україні. У моряків не вистачало терпіння, щоб винести всі приниження й утиски з боку керівництва ЧФ. Не витримуючи щоденного психологічного натиску, моряки-чорноморці, які присягнули Україні, залишали кораблі та зверталися по допомогу до організаційної групи ВМС України.
21 липня 1992 року СКР-112 мав брати участь у тренуванні з нагоди майбутнього свята — Дня ВМФ.
— Знявшись з якоря і швартових посеред Донузлавської бухти, на виду у всієї бази особовий склад СКР-112 під командуванням капітан-лейтенанта Сергія Настенка спустив прапор ВМФ СРСР і замість нього підняв Державний прапор України, — поділився спогадами з кореспондентом АрміяInform контрадмірал Юрій Шалит, на той час командир 17-ї бригади охорони водного району Кримської ВМБ. — Настенко доповів у штаб бази, що на знак протесту проти переслідувань з боку командування за складання української присяги виходить курсом у море і прямує в Одесу. Негайно в погоню за бунтівним сторожовиком було кинуто одразу кілька російських кораблів, два гідролітаки. Із Севастополя вийшов сторожовий корабель «Разительний» з групою морських піхотинців. Переслідувачі відкривали артилерійський вогонь по курсу корабля, здійснювали небезпечні маневри з метою будь-що зупинити втікача, погрожували по радіо. Не відповідаючи на вогонь, корабель упевнено йшов до Одеси.
До того ж невдовзі гідролітаки від сторожовика відігнав його «янгол-охоронець» — винищувач Су-27, пілот якого присягнув на вірність народу України. Відгукнувшись на виклик командування Одеського військового округу рятувати сторожовик від розстрілу чи абордажу, пілот Су-27 стартував з аеродрому Бельбек у Криму. І це навіть попри те, що командування ЧФ направило на злітні смуги летовища ракетну установку «Град».
Згодом на допомогу СКР-112 вийшли й прикордонні кораблі, екіпажі яких теж присягнули на вірність народу України. Ескортуючи СКР-112, вони перервали спробу гідрографічного катера ЧФ закрити сторожовику вхід у порт Одеси, де той, відірвавшись нарешті від переслідування, благополучно пришвартувався.
Після розподілу кораблів Чорноморського флоту СКР-112 увійшов до складу ВМС України. Пізніше йому було присвоєно індекс U132. Команда СКР зверталася до керівництва з проханням затвердити для свого корабля нове ім’я — «Отаман Сидір Білий» на честь одного з видатних козаків, який прославився морськими походами, але через поганий технічний стан сторожовика ця пропозиція не була підтримана.
Громадськість України, багато військових та політичних діячів бачили корабель як майбутній музей Військово-Морських Сил. У Севастополі члени «Просвіти», Спілки офіцерів України та інших організацій створили комітет із захисту СКР-112 та направили десятки звернень і заяв громадськості, але все було марно. Надійшло розпорядження утилізувати корабель, і влітку 1996 року його порізали на брухт.
Його командир Сергій Настенко в подальшому був призначений командиром флагмана українського флоту «Гетьман Сагайдачний». Звільнився зі служби у військовому званні капітана 1 рангу.
