Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
На цьому наголосив Олексій Резніков на своїй сторінці у Фейсбук:
«Блокування росією українських портів на Чорному морі і загроза глобальної продовольчої кризи сьогодні є одним з важливих питань світового порядку денного.
Верховний представник ЄС із зовнішньої політики Жозеп Борель на зустрічі міністрів закордонних справ країн G20 назвав дії москви спробою використати продовольство в якості зброї.
Україна попереджала наших партнерів про настання саме таких наслідків у разі повномасштабної війни ще минулого року, задовго до 24 лютого. Я особисто робив це, у тому числі – публічно.
Відсутність адекватної реакції вільного світу на збройну окупацію Криму у 2014 році, ігнорування фактичної окупації Азовського моря, «заплющені очі» на спроби кремля захопити Чорне море шляхом встановлення обмежень через «військові навчання», бажання «не провокувати» Москву, незважаючи на тотальні порушення права на вільне судноплавство – це були сходинки у прірву. кремлівські злочинці сприймали це як заохочення.
Зокрема, ми пропонували в якості відповіді на зазіхання росії закрити порти для російських суден. Тепер це вже реалізовано у багатьох країнах. Але це дія постфактум.
Зараз команда української влади робить усе можливе і неможливе для розблокування наших портів. Президент України Володимир Зеленський під час кожного спілкування зі своїми візаві піднімає тему портів, забезпечення вільного судноплавства, експорту нашого зерна, олії, щоб не допустити турбулентності внаслідок продовольчої кризи. Роботу урядових структур у цьому напрямку особисто координує прем’єр-міністр Денис Шмигаль. На своєму рівні діє Офіс Президента на чолі з Андрієм Єрмаком. У режимі 24/7 працюють дипломати Дмитра Кулеби та Мінінфраструктури під керівництвом Олександра Кубракова. Свою частину фронту закриває Ірина Венедіктова та Офіс Генерального прокурора.
На безпековому треку по лінії Міноборони Україна пропонує системну стратегію, яка має захистити Європу від російської загрози, у зокрема, у Чорноморському регіоні.
Базою цієї стратегії є інтеграція України до безпекового простору НАТО де-факто, а потім де-юре. Ми послідовно рухаємося по цьому шляху.
Наочним виразом цього руху має стати збільшення спроможностей Військово-Морських Сил України відповідно до рівня викликів.
Практичні кроки в цьому плані були зроблені ще минулого року, коли було інтенсифіковано програму «Нептун». Результати загальновідомі, майстерність наших ВМСУ – визнана у світі.
Протягом останніх місяців ми наполегливо працювали, щоб залучити допомогу партнерів для якісного посилення нашої берегової оборони, збільшення спроможностей розвідки тощо. Компанію нашим «нептунам» вже складають «гарпуни», ми отримали якісні «очі» і продовжуємо роботу в інтересах наших військових моряків.
Наступним етапом наших дій є те, що в оборонній політиці називається mission oriented approach.
У контексті потреб ВМСУ я презентував його колегам на зустрічі у форматі Рамштайн 15 червня. Тиждень тому Міноборони акцентувало увагу на вказаному підході під час «Чорноморського саміту», ініційованого членами Конгресу США.
Вчора мав честь представити позицію Міністерства оборони України під час Atlantic – Black Sea Security Forum, який проводили наші румунські партнери.
Скористався нагодою подякувати народу Румунії і моєму колезі – міністру оборони Василе Динку за все, що румунська сторона робить для України у цей складний для нас час.
А також зробив наголос на тому, що для відновлення безпеки у регіоні потрібні дві складові.
Перша – це єдність вільного світу. Одним з індикаторів цієї єдності є готовність дотримуватись режиму санкцій, посилювати їх. Допомога росії красти українське зерно чи вивозити російську нафту очевидно суперечить ідеї єдності проти тиранії.
Друга – це готовність давати відсіч, застосовувати силу. Тоді москва буде вмотивована чинити «жести доброї волі», тікаючи після поразок. Як це нещодавно було на о. Зміїний, а у квітні – на півночі України.
Саме ці два компоненти можуть відкрити шлях до політико-дипломатичних рішень. В тому числі – щодо розблокування українських портів. У стосунках з москвою послідовність має бути саме така. Без цього росія просто не стане вести серйозний діалог.
Сьогодні повноцінна інтеграція сил оборони України до інфраструктури НАТО може комусь здатися складним викликом. Але особисто я є оптимістом.
По-перше, ще у березні ніхто не міг уявити, що Україна продемонструє таку швидкість і масштаб опанування важкої західної зброї. За 4 місяці ми пройшли шлях від повного заперечення ідеї надання нам артилерії 155-мм калібру, яку зараз вже сприймаємо як щось звичне, до застосування HIMARS проти російських окупантів. Кожен крок ми починали з однакової відповіді – «це неможливо». Не дивлячись на це рівень нашої взаємосумісності з арміями Альянсу стрімко зростає.
По-друге, у нас перед очима є досвід. Приблизно рік тому у Брюсселі, коли я ще був віце-прем’єром з питань реінтеграції, дуже мудра людина і мій друг Mircea Geoană розповів історію.
Це колишній міністр іноземних справ Румунії, а тепер заступник Генерального секретаря НАТО. Він сказав, що напочатку шляху Румунії до Альянсу далеко не усі вірили в успіх. Але він був впевнений, що одного дня прапор його країни майорітиме разом з іншими прапорами перед штаб-квартирою. І це сталося. Хоча на шляху до результату було багато перешкод.
Я впевнений, що Україна буде визнана як один з наріжних каменів безпекового простору Європи і важлива складова системи колективної безпеки вільного світу.
Наші воїни і весь українських народ неймовірно дорогою ціною доводять цей статус».
Все буде Україна!
