Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
6 липня 2022 року виповнилось 135 років від дня народження видатного художника-авангардиста Марка Шагала (1887–1985), який поєднав у своїй особі і творчості національні мотиви багатьох народів — єврейського, білоруського, французького…
Тонка творча натура Марка Шагала відгукувалася не лише на красу навколишнього світу, але й на всі важливі та болючі для людини та суспільства теми. Однією з таких тем творчості митця стало художнє і заразом філософське осмислення місця людини на війні, під час тектонічних світових потрясінь і зрушень.
Геніальні митці на кшталт Марка Шагала відчувають наближення світових трагедій задовго до того, як вони трапляються в житті. Поети і художники вловлюють суспільні настрої і резонують в унісон, влучним рядком і картиною фіксуючи те, що не спромоглися сформулювати і висловити інтелектуали. Згодом твори мистецтва, які завчасно відобразили події прийдешнього, починають сприймати як пророцтво візіонерів, спроможних передбачити майбутнє.
Прикладом такого художнього пророкування можна вважати картину Марка Шагала «Солдати», яку художник написав 1912 року — напередодні Першої світової війни (1914–1918). На ній у стилі кубізму зображено солдатів у різнокольорових одностроях, але з однаковою цифрою «41» на погонах.
Ця, здавалося б, статична картина сповнена динамізму і дії, у ній присутня глибока внутрішня напруга міркувань людей, які запитують себе і всесвіт про сенс життя і смерті напередодні неминучої війни. Вирази облич солдатів, на яких можна побачити розгубленість, байдужість, відстороненість, єхидний цинізм, злість та агресію, відображують ті відповіді, яких дійшов кожен із них.
Індивідуальність кожного солдата передають не лише різні емоції, але навіть кольори облич та очей чоловіків — ядучо-червоні, яскраво-зелені, жорстко-коричневі, блідо-сині, тоскно-жовті, приречено-чорні, брудно-білі… Кожен із солдатів картини — особистість. Марку Шагалу низкою художніх прийомів вдалося створити образи чоловіків, які є індивідуальностями, попри військові однострої, спроможні зробити їх у сприйнятті стороннього зовнішнього спостерігача єдиною сіро-зеленою масою.
Утім, форма солдатів також різна, що змушує задуматися, чи до однієї армії всі вони належать, чи ж Марк Шагал зібрав на картині вояків ворожих військ, які стрілятимуть один в одного на полі бою. Це умовне поле також присутнє на картині у верхньому лівому куті, де на тлі зеленого поля можна побачити п’ять чорних плям, які нагадують розриті могили — рівно за кількістю зображених на картині солдатів. Двоє могильників і кінний катафалк доповнюють первинне враження.
Як бачимо, вже до Першої світової війни Марк Шагал не лише відчував її наближення, але й спромігся в одній статичній картині передати весь її трагізм на рівні індивідуальних життів солдатів ворожих армій.
На Першу світову війну молодий художник відгукнувся знаменитими згодом картинами «Селянське подружжя, відправка на війну» (1914 рік) і «Війна» (1915 рік). Обидві вони є своєрідною антитезою до героїчних батальних полотен і портретів видатних полководців, адже з них перед нами постають образи простих людей, долі яких ламає війна — як молодих чоловіка та жінки, які щойно побралися і змушені розлучатися, так і літнього чоловіка, життя якого на схилі літ зламала війна.
Детальний опис кожної з цих картин може позбавити глядача змоги скласти власне враження, завадить самостійному аналізу, тож, мабуть, не варто розглядати їх так детально, як першу зі згаданих картин Марка Шагала «Солдати». Зауважу лише, що на кожній із них вкрай важливими є добір кольорів і гра кольоровими контрастами, загальна композиція, дрібні деталі тощо. Ретельне вдивляння в картини Марка Шагала свідчить, що на них немає нічого випадкового — кожен елемент працює на сприйняття картини глядачем, дозволяє йому скласти власне враження і висловити власне неповторне тлумачення зображеного.
Так само зайвим є тлумачення чи не найвідомішої картини Марка Шагала на воєнну тематику «Війна», яку митець написав 1966 року до 20-річчя завершення Другої світової війни. Охоплене вогнем війни місто, з якого тікають змушені стати біженцями мирні мешканці, задимлене чорне небо над ними без щонайменшого проблиску світла, жертовний агнець, двічі повторений на полотні… — лише найперші з безлічі деталей, які привертають увагу спостережливого глядача. Всі вони працюють на загальне сприйняття картини і дозволяють як спробувати розкрити авторський задум художника, так і висловити власне тлумачення зображеного.
Зауважу лише ще одну деталь, повторювану на багатьох картинах Марка Шагала на воєнну і дотичну до неї тематику — розп’яття Христа. Його ж можна побачити на геніальних знаменитих картинах художника «Біле розп’яття» (1938 рік), яка стала передчуттям Голокосту, і «Вихід» (1966 рік), яка відобразила наслідки цієї жахливої трагедії. Пояснювати глибоке символічне значення цієї деталі всіх картин зайве — це загальновідомий символ жертви Господа на спокуту гріхів людства задля його спасіння.
Певною мірою всі картини Марка Шагала на воєнну тематику також є спробою спокути зла війни. Вони свідчать: цей світ аж такий поганий, що в ньому можливі війна і геноцид цілого народу за його самобутність. Вони свідчать: цей світ аж такий добрий, що в ньому навіть через неймовірне горе і біль можна створити неповторну красу й утвердити людяність.
