До ініціативи наразі долучилися понад 100 військових частин Сил оборони України, які вже знищили понад 17 000 розвідувальних та ударних…
Говорити про війну нелегко навіть дорослим, а як знайти правильні й зрозумілі слова для дитини, яка не так давно прийшла в цей світ і не очікує від нього такої жорстокості.
Низку порад для батьків та опікунів сформулювали психологи Veteran Hub — простору для ветеранів та громадських організацій.
У розмові з дітьми про війну та її наслідки потрібно пам’ятати, що батьки для більшості дітей є гарантами їхньої безпеки, міцності навколишнього світу та впевненості в собі. Вони дуже чутливі до настрою дорослих та часто не розуміють, що сильні емоції, які зараз проявляють батьки поруч з ними, спрямовані не на них особисто.
Діти можуть злякатися сильного емоційного зворотного зв’язку, який відрізняється від звичайного реагування на події в родині. Такий страх може вплинути на дитину травматично, як відсутність безпеки для неї, як загроза її життю. Тому важливо емоційно підготуватися до розмови та добре продумати її.
Як говорити з дітьми про війну:
– cядьте поруч із дитиною, дивіться їй в очі, обійміть чи тримайте її за руки. Щоб дитина відчувала, що ви поруч, що ви разом, що ви любите її;
– коли розмовляєте з дитиною про війну, спробуйте на цей час відкласти особисті почуття;
– використовуйте звичайний спосіб розмови, до якого звикла дитина, коли їй розповідають про щось складне, неприємне, жахливе;
– висловлюйте свої почуття, як робите це зазвичай, не переходьте звичайну емоційну зону комфорту дитину;
– стежте за тим, що відбувається з дитиною впродовж розмови. Запитуйте її, коли бачите, що вона напружується, налякана чи сумна;
– розмовляйте про те, що відчуває зараз дитина. Кажіть про те, що відчуваєш ти, коли чуєш дитину.
Також у розмові слід пам’ятати, скільки років твоїй дитині, а також про те, що вона сприймає світ відповідно до свого словникового запасу та свого дитячого досвіду. Використовуйте слова, зрозумілі дитині, надайте загальні факти та не заглиблюйся в деталі.
Якщо дитина ставить запитання, спробуйте запитати її, яка відповідь у неї є, а потім доповніть її відповідь необхідною інформацією.
Якщо ви служите у ЗСУ і не можете постійно бути на зв’язку з дитиною, домовтеся, що телефонуватимете, коли вдасться. Скажіть: «Якщо я не зможу тобі зателефонувати, ти пам’ятай, що в цю мить я думаю про тебе».
Намагайтеся побажати доброго ранку та добраніч.
Цікавтеся, як минув день у дитини, що було цікавого, доброго чи поганого, що лякало чи дратувало, що розвеселило. Розкажіть про своє життя — їжу, природу, тварин. Запитайте про плани на день і завершуйте розмову добрими словами: «Я разом з тобою!».
Підготувала Леся Медведенко
